Образ Филькиной бабушки в сказке К. Паустовского «Теплый хлеб» второстепенный, однако играет важную роль в развитии сюжета. Писатель не подает ее портрет, не говорит о характере, так как в контексте событий указанной сказки они не важны. Тем не менее, эпизоды с участием бабки дают понять, что это ласковая и, в то же время, суровая женщина. В сказке ни разу не упоминается имени героини, только «бабка». Так автор создает обобщенный образ.
Бабушка видит, как ее внук относится к окружающим. Она не пытается оправдать мальчишку. Женщина ругает внука за неласковость, пытаясь ему исправиться. Заметно, что для нее очень важно воспитать во внуке толерантность. Сама старушка дружелюбная, у нее хорошие отношения с соседями. Она не видела, как Филька обидел коня, так как была в это время в гостях.
Бабушка из сказки К. Паустовского теплый хлеб была мудрой. Источник ее мудрости – память о событиях старины и собственный жизненный опыт. Ими старушка охотно делилась с внуком. Она предпочитала говорить правду, даже самую горькую: «Бабка, плача, сказала Фильке, что наверняка уже замёрзли колодцы и теперь их ждёт неминучая смерть». Героиня боялась не за себя, а за внука и других людей.
Розповідь у цій казковій повісті починається з того, що сімейство Бенкс, зібравшись вранці за чаєм, обговорює питання про пошуки нової няні. У будинку вже побувало безліч нянь, але жодна з них не змогла ужитися з дітьми – Джейн, Майклом і близнюками. І тут раптом на порозі будинку з’являється рішуча молода особа, яка представляється Мері Поппінс і заявляє, що вона – їхня нова няня. Звідки взялася Мері Поппінс перед дверима будинку Бенкс – невідомо, виникає таке відчуття, що вона з’явилася тут прямо з повітря або спустилася з неба на великій парасольці-тростині, яку вона тримає в руках.
Мері Поппінс не схожа на всіх інших нянь. Вона – Міс Досконалість, так як не має абсолютно ніяких недоліків (хіба що дуже любить дивитися на своє відображення у вітринах магазинів – але хіба це недолік для чарівної жінки?) Вона сувора і вимоглива, але разом з тим прекрасно розуміє дітей. Вона розповідає їм чарівні казки і поїть мікстурою, яка прямо у неї в ложці перетворюється в морозиво, вона може в’їжджати по сходових поручнях вгору і розстібати гачки і гудзики на дитячому одязі за до погляду.
Крім того, Мері розуміє не тільки дітей, а й тварин, і навіть статуї – завдяки їй діти знайомляться з Хлопчиком з дельфіном в міському парку і дізнаються подробиці про життя однієї бродячої собаки і собаки однієї з їх сусідок. А ще Мері звертає особливу увагу на манери – у неї самої манери просто чудові. А крім парасольки, вона приносить в будинок з собою велику килимову сумку, з якої дістає найрізноманітніші речі, причому, іноді такі, які навряд чи помістяться в звичайну сумку.
Одним словом, Мері Поппінс – дуже незвичайна няня, другої такої просто не існує. Вона чарівниця, але чарівниця, яка повністю зосереджена на дитячих проблемах, і з’являється завжди там, де потрібна до дітям. На питання Джейн і Майкла про те, як довго Мері пробуде у них, вона відповідає, що все залежить від вітру – адже за до вітру і своєї парасольки вона і переміщається від одних своїх вихованців до інших. Мері Поппінс робить для дітей чимало чудес – але всі ці чудеса цікаві тільки самим дітям, в світі дорослих вони не мають ніякої цінності. Мері розповідає і показує дітям, що твориться в зоопарку вночі, а також розповідає про будинок, в якому живуть діти, намальовані на блюді з порцеляни.
А ще діти дізнаються від неї, звідки на небі з’являються зірки – їх туди відносить саме Мері Поппінс, і насправді це зірки з фольги, які Мері бере у Джейн і Майкла і приклеює на небо. Зараз діти виявляються саме в тому світі, про який мріяли – світі, наповненому чудесами. Тільки їх турбує одне питання: чи не забудуть вони про все це, коли стануть дорослими – адже дорослі часто не пам’ятають навіть найяскравіші враження зі свого дитинства. Але все ж вони вірять, що таку няню, як Мері Поппінс, вони не зможуть забути ніколи.
