Как герасим из произведения муму пытается преодолеть свое одиночество? почему татьяна смиренно принимает судьбу? как вы думаете,почему герасим так легко отпускает татьяну? кто заполняет пустоту в душе герасима? что становится последней каплей терпения в душе герасима? что становится последней каплей и он решает уйти из дома барыни? почему герой сам решает судьбу собачки? ведь ему было бы легче не видеть ее гибели?

считаем, что повесть можно считать сказкой, так как в ней происходят необычные события: два генерала вдруг просыпаются на необитаемом острове. вот это можно считать сказочным в повести. кроме этого, в повести используются слова и выражения, характерные для сказки: «жили да были», «по щучьему веленью, по моему хотению», «сказано - сделано», «долго ли-коротко ли», «ни пером описать, ни в сказке сказать» и др.  

эти выражения не всегда используются в том же значении, что и в сказке. например, слова «мёд-пиво пил, по усам текло, а в рот не попало» произносит мужик, когда генералы просятся домой на свою улицу (т.е. в свою знакомую стихию), где им хорошо, а мужику «в рот не попало».

Коли моя мама ображається на когось з нас, членів сім’ї, вона каже: «Чому ти не подумав про мене? Я ж теж людина». Це в її розумінні найпереконливіший аргумент. І дійсно, бути людиною в загальноприйнятому уявленні – це значить мати думки, почуття і бажання, це означає бути гідним любові та поваги. Крилатими стали слова одного з героїв М. Горького Сатіна: «Людина – це звучить гордо!». І ми часто не усвідомлюємо повною мірою, до чого це об’ємне і «серйозне» поняття, яку відповідальність воно накладає на нас.

Отже, «людина», як один із видів живих істот, населяє планету Земля. Є кілька кардинально протилежних теорій її походження – від «цинічно-приземленою» теорії Ч. Дарвіна до містичної гіпотези інопланетної природи Homo Sapiens. Однак, незважаючи на розбіжності, всі вчені сходяться на думці, що людина єдина в трьох іпостасях – біологічній, соціальній і духовній. Що це означає?

У своєму житті людина проявляє себе як істота біологічна: вона володіє певною анатомією і фізіологією, у неї існують інстинкти і основні потреби – в їжі, у відпочинку, безпеці, продовженні роду. Однак це – лише частина потреб людини. Вона не може жити, не виконуючи певних функцій у суспільстві, соціумі. Всі ми за своє життя виконуємо безліч соціальних ролей – дітей, батьків, друзів, студентів, працівників, колег. Життя людини в суспільстві, його розвиток саме як соціальної істоти вчені називають социогенез (на відміну від антропогенезу – розвитку людини як біологічної істоти). Вчені довели, що людині необхідно оточення інших людей, необхідно відчувати себе частиною «великого колективу» – бути соціалізованим, включеним в життя суспільства. Тільки тоді людина набуває специфічні навички, що відрізняють його від тварини, – мова, вміння взаємодіяти з іншими людьми, приносити користь суспільству.

Але і це ще не все. Можна сказати, що у своїй біологічній природі людина реалізується як особистість, в соціальній діяльності – як індивід. Але досягти вищого ступеня розвитку людини на цій Землі – стати особистістю – йому дозволяє лише духовна сфера. Вона включає в себе почуття, емоції, думки індивіда, його потреби в самовираженні і творчості, його морально-етичні принципи