Настоящая доброта - это оказываемая безвозмездно и поисков собственной выгоды, удовлетворения своего тщеславия. Добро должно совершаться только ради самого добра.
Быть добрым - это значит, чувствовать боль других людей, животных. Это ставить себя на место нуждающегося и чувствовать его боль. И она не просто находится в добром человеке. Она начинает приносить ему страдания. И человеку не остается ничего, кроме как пытаться унять эту боль, оказав посильную Природа доброты, наверное все же кроется, в эволюции. С возникновения разумного человека, люди всегда объединялись и друг друга. Эта взаимо людям обороняться от свирепых хищников, защищаться от стих. бедствий. Но существуют и другие трактовки. Но это уже другой вопрос.Это ты имел ввиду?
Щоби глядачеві був зрозумілий душевний стан персонажів, актори, які часто приходили на знімальний майданчик із театрів, грали тілом та мімікою. Уся перформативність німого кіно фактично перебувала в площині виразної пантоміми, що потребувала максимальної віддачі. Однак, і сам німий кінематограф аж до 1920 років був здебільшого сценічним, левова частка всіх зйомок була статичною й відбувалася тільки в одному павільйоні. Акторам доводилося постійно перебувати в кадрі, тому настільки важливо було відігравати обличчям і рухами тіла навіть найпримітивніші характеристики героїв. У 1929 році Чарлі Чаплін сказав: «Вони знищили найдавніше з мистецтв – пантоміму. Вони знищили величну красу мовчання». Звукове кіно почало домагатися реалізму, витравлюючи театралізованість прийомів. Але театр завзято не бажав полишати територію кінематографу, обростаючи новими формами свого синтезу. Зрештою, у кінематограф прийшов реформатор театру Всеволод Меєргольд, хоча сам вважав кінематограф «балаганом».
