Написать письмо восхещённого читателя о книге "маленький принц"или "бежин луг"

Коля Красоткин - герой романа Достоевского "Братья Карамазовы". 

Замечательный маленький мужчина. По крайней мере, сам он себя мальчиком не считал, и в свои годы (14 лет) очень даже серьезный подход к жизни имел. 

"Был он смелый мальчишка, «ужасно сильный», как пронеслась и скоро утвердилась молва о нем в классе, был ловок, характера упорного, духа дерзкого и предприимчивого. Учился он хорошо, и шла даже молва, что он и из арифметики и из всемирной истории собьет самого учителя Дарданелова. Но мальчик хоть и смотрел на всех свысока, вздернув носик, но товарищем был хорошим и не превозносился. Уважение школьников принимал как должное, но держал себя дружелюбно. Главное, знал меру, умел при случае сдержать себя самого, а в отношениях к начальству никогда не переступал некоторой последней и заветной черты, за которою уже проступок не может быть терпим, обращаясь в беспорядок, бунт и в беззаконие. И однако он очень, очень не прочь был пошалить при всяком удобном случае, пошалить как самый последний мальчишка, и не столько пошалить, сколько что нибудь намудрить, начудесить, задать «экстрафеферу», шику, порисоваться. Главное, был очень самолюбив. Даже свою маму сумел поставить к себе в отношения подчиненные, действуя на нее почти деспотически. 

Наскільки людина перемагає страх, настільки вона людина.

Томас Кирлейль Джек Лондон прожив бурхливе, нелегке й дивне життя. Воно було наповнене масою яскравих вражень, знайомствами з людьми, які стали згодом героями його творів, що принесли авторові всесвітню славу.

Перші з північних розповідей письменника вразили читачів новизною постановки проблеми і її художнього рішення. Герой ранніх розповідей Джека Лондона залишався наодинці з природою й самим собою, випробовуючи себе в нелегкій боротьбі із труднощами.

На Клондайку Лондон побачив, як люди під впливом суворої природи звільняються від жорстокості й індивідуалізму, недовіри одне до одного, гуртуються при необхідності спільно боротися за життя.

Однак письменник часом переоцінював своїх героїв, для яких, на його думку, головним на Півночі було не тільки, й часом не стільки, золото, не збагачення, а романтика природи, справжня дружба, чистота людських відносин. Але все-таки художник-реаліст не міг погрішити проти правди життя: на Північ людей змушувала їхати "золота лихоманка". І серед сильних і мужніх було чимало таких, які принесли із собою в сувору безмовність Аляски звірині звичаї цивілізованого суспільства: ненаситну пристрасть до золота, індивідуалізм, прагнення розбагатіти будь-якою ціною. Мрії "золотої лихоманки" вигадливо перепліталися з високою романтикою, що накладало своєрідний відбиток на свідомість мешканці цього суворого краю.

У діях і поведінці двох головних героїв розповіді "Жага до життя" ми бачимо таку явну протилежність характерів.