Нужен план этого текста
заранее

Передо мной – картина замечательного художника аркадия александровича пластова «летом». лето – прекрасная пора, которая дарит нам не только хорошую солнечную погоду, а и целые корзины ягод, фруктов и грибов! художник как раз изобразил на своём полотне двух собирательниц лесных даров. обе путницы устали от ходьбы и жаркого солнца. я вижу их в минуты отдыха. на переднем плане картины художник изобразил девочку в белом платье; красном платке и бусами из ягод. ноги у девочки не обуты. видимо, она привыкла бегать по всюду босиком и нисколько не бояться сучьев и колючих шишек. рядом с ней лежит собака. девочка отделяет ягоды от веточек и листьев и складывает их в кружку. а на заднем плане картины я вижу отдыхающую бабушку в синем платье и платке. наверно она устала от сбора ягод и грибов, поэтому прилегла в тени. позади людей озаренные ярким солнцем трава и цветы, стройные берёзки и старый пень. за этой солнечной поляной стоит дремучий темный лес. на солнце трава светло – салатного цвета, а цветы разноцветные: жёлтые, розовые и фиолетовые. после того, как я долго смотрела на картину, на меня как будто повеяло летним зноем, приятным запахом трав и сладким земляники. мне понравилась картина пластова, потому что художник изобразил красоту нашей земли. порой мы не замечаем, какая красота окружает нас, картины художников разглядеть её.

ответ:

епітет – один із художніх засобів, які найпростіше за все визначити у художніх текстах. тим не менш, одинадцятикласники, готуючись до зно, доволі часто не помічають епітети в текстах під час виконання завдань.

що таке епітет? це образне означення. це означає, що таке слово додає образну, емоційну характеристику особи, явища, предмета. пам’ятайте, що означення завжди відповідає на питання “який? ”, а отже, епітет у нас завжди виражається прикметником.

в усній народній творчості повсякчас трапляються так звані постійні епітети, названі так через їх поширеність в текстах. це вислови на кшталт чорні брови, карі очі, ясні зорі, тихі води.

знайдемо епітети у вірші п. тичини “арфами, арфами”:

арфами, арфами —

золотими, голосними обізвалися гаї,

самодзвонними:

йде весна

запашна,

квітами-перлами

закосичена.

думами, думами —

наче море кораблями, переповнилась блакить

ніжнотонними:

буде бій

вогневий!

сміх буде, плач буде

перламутровий…

стану я, гляну я —

скрізь поточки, як дзвіночки, жайворон як золотий

з переливами:

йде весна

запашна,

квітами-перлами

закосичена.

любая, милая,—

чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай.

там за нивами:

ой одкрий

колос вій!

сміх буде, плач буде

перламутровий…