30

крассворд с названиями стихов (слов 5-6)

В персонажах романа действительно очень мало общего. Онегин – абсолютно противоположен Владимиру Ленскому: он холоден, лицемерен, циничен. Ленский – открытый, порядочный, доверчивый, восторженный юноша. Эмоциональность и доверие жизни – его движущая сила. Евгений плывёт по течению будней, ничему не радуясь и не удивляясь, этакий “молодой старик”.Он “не ищет дружбы”, не понимает, как можно доверять людям и верить в их лучшие стороны. Онегин слишком хорошо изучил человеческую натуру и пороки, свойственные высшему свету, чтобы верить в романтические идеалы, воспеваемые Ленским. Любовь, как нечто священное и непоколебимое, не известна Онегину. Он не видел ни материнской ласки, ни отцовской заботы к близким доверительным отношениям вовсе отсутствует у нашего героя. Любая эмоция, возникающая у Онегина, как правило, вызвана желанием поиграть, развлечься от скуки. Его душа черства и пуста, она рано “перегорела к настоящим чувствам проснётся с годами, но это не принесёт счастья герою.

Объяснение:

І пливуть вони через синє море, співаючи українські пісні — про Сагайдачного, про вільну Запорозьку Січ.
Сповнене народного гумору й дотепності зображення пекла та його мешканців у третій частині поеми. У пекло автор відправив дуже знайомих українським селянам персонажів, що отруюють мирне сімейне життя — злих свекрух та мачух, лайливих зовиць, невісток. Далі стоять "п'явки людські", що теж відомі народові не з міфології, а з повсякденного життя: начальники, десяцькі, соцькі, судді, стряпчі. Не обминає Котляревській тих, що прикидаються святими, волоцюг, п'яниць, невірних дружин.
А в самому жахливому місці розміщено народних катів: то пани, що з людьми поводяться гірше, ніж із тваринами, попи, що обдурюють народ, шахраї-купці, сутяги.
Дія поеми розгортається далі, разом з Енеєм ми бачимо нарешті праведників. Але й рай там не попівський, а козацький:
Для них все празники були;
Люльки курили, полягавши,
Або горілочку пили...
Потрапивши нарешті до берегів Тібру, Еней і його товариші освоюють цю землю. Чимало подій та боїв ще трапляється, доки не втручаються боги. Бійка на землі переходить у бійку на небі — і там богині поводяться, як лайливі сусідки, що б'ються за якийсь мотлох:
Венера лайки не стерпіла,
Юнону стала кобенить...
Закінчується "Енеїда" перемогою Енея та здійсненням пророцтва. Але ми неохоче залишаємо героя, що замість далекого троянця постав перед нами в образі веселого, відважного парубка, вигодуваного Січчю.
Котляревський зробив свою поему дійсно народною. І це не тільки тому, що герої одягаються та їдять як українці, а й тому, що в їх характерах він відобразив найважливіші риси українського народу: сміливість, завзятість, почуття гумору, уміння посміятися над деякими своїми вадами, життєрадісність.