Метафори і епітети у вірші чує ти чекай мене, над усе чекай, коли смуток огорне, жовтий дощ сті і в спекотну каламуть, в заметіль, у сніг, коли інших вже не ждуть, вже й забувши ї і коли листів нема із інші вже не ждуть дарма — стомлені повернуся, тільки жди і не зич добра тим, хто каже: «далі йди, вже забуть пора» хай повірять мати й син, що нема мене. друзі втішаться отим «було й промине» сядуть в коло при вогні і ковтнуть вина на помин душі. та ні, ти чекай одна. ти чеканням повернеш із смертельних лав. «поталанило. еге ж! » — скаже, хто не ждав. не дано збагнути їм в літо вогняне, як чеканням ти своїм вберегла мене. як вцілів я, вижив як, знаємо без слів. просто ти чекала так, як ніхто не вмів.