Добери і запиши синоніми стомився зиркнуло.

Объяснение:

Дари волхвів» (англ. The Gift of the Magi) — це одне з найпопулярніших новел відомого американського письменника О. Генрі, написане у 1905 році. Автор зворушливо розповів про найкращі подарунки на Різдво, які зробило один одному закохане подружжя Янгів, про їхню щирість почуттів, здатність на самопожертвО. Генрі написав новелу «Дари волхвів» у 1905 році у місті Нью-Йорк. Воно стало окрасою його першої збірки оповідань «Чотири мільйони» (1906 рік), присвяченої місту-гіганту Нью-Йорк, яке тоді нараховувало чотири мільйони жителів. Ця збірка подарувала її автору, який став відомим тільки у сорок років, шалений успіх і популярність.

Для своєї новели «Дари волхвів» автор обрав досить символічну назву з біблійним підтекстом. Волхви ― це мудреці, які прийшли з подарунками привітати Ісуса Христа у день його народження. За переказами їхні дари ― це дорогоцінні пахощі. З цієї події бере свій початок звичай на Різдво дарувати своїм близьким подарунки, що й намагалося зробити молоде подружжя у новелі О. Генрі. Обидва герої твору змогли відмовитись кожен від свого скарбу заради коханого. Автор називає їх справжніми мудрецями-волхвами, оскільки їхня мудрість не в матеріальних подарунках, а в їхній любові і відданості один одному, здатності на самопожертву заради кохання.

Також слід зауважити, що цей твір видатного автора має автобіографічні моменти. По-перше, зовнішність героїні новели Делли він списав зі своєї коханої дружини Етол. По-друге, у його житті була схожа ситуація. Коли дружина О. Генрі тяжко захворіла, сам він перебував далеко від дому, закордоном, переховуючись від загрози ув'язнення. Не маючи грошей на ліки, за крок до смерті, вона продала свою мережану шаль і купила чоловіку різдвяний подарунок ― золотий ланцюжок для годинника, який вислала йому поштою. Однак такий подарунок дружини вже був нідочого О. Генрі. Отримавши звістку про тяжкий стан коханої дружини, він продав свого годинника і купив квиток на поїзд, щоб повернутись до неї і підтримати в тяжку хвилину, попри реальну загрозу потрапити до в'язниці.

«Дари волхвів» стало одним із найкращих і найпопулярніших новел О. Генрі. У ньому відчувається душа автора, проглядаються найпоказовіші риси його таланту, воно дарує людям віру в любов.

Повесть М.Горького "Детство" автобиографична. Все, кто окружалАлешу Пешкова вырасти писателю, пустьс болью воспоминаний, обид, но это была школа. Трепетную, еще неосознанную любовь вызвала в мальчике его бабушка — Акулина Ивановна. Человек богатой души, колоритной внешности, обладающий той мудростью, которая свойственна русскому народу. Алексей увидел впервые бабушку, когда ей "за шестой десяток лета-весны перекинулись-пошли". Так, как воспринимала окружающий мир бабушка, никто не мог. От проплывающего мимо берега, от утопленных в небе куполов церквей она могла расплакаться или рассмеяться. А кто еще мог рассказать мальчику такие сказки, что прожженные бородатые матросы просили: "Ну-ка, бабушка, расскажи еще чего!.." Для Алеши Пешкова бабушка стала тем светом, который должен быть у каждого в жизни. Она стала самым верным его другом, "самым понятным и близким человеком". "Вся она — темная, но светилась изнутри... неугасимым, веселым и теплым светом". Бескорыстной любви учился Алеша именно у бабушки, так как дедова семья, куда он невольно попал, жила по суровым правилам, установленным дедом-узурпатором. Вроде бы и в нем изредка проглядывает человек добрый, но защелкивается скорлупа... и не перечь, не то расправа будет розгами. Бабушка хорошо знала характер деда, не боялась его, в отличие от других членов семьи. За любого она могла стать горой, если дед не драв. Ее теплом наполнялся дом, ее любовью и светом, живой энергией. Всю душу вкладывала она в заботу о своих детях и внуках. Никому не нужный Цыганок, подброшенный под калитку дома, был принят бабушкой, как родной, она выкормила и выходила мальчика. Работая от зари до поздней ночи по дому, бабушка видела каждого и все, что происходило вокруг, удедяла внимание всем, кто в ней нуждался. А ее героизм во время пожара? Она была равна стихии. Оба, и пламя и бабушка, сражались за мастерскую. Кто кого. Она то, что было ей дорого, было ее домом, хозяйством; огонь сжигал то, что считал своей добычей. Пожар был потушен, бабушка — получила ожоги, но еще и находила слова утешения для других. М.Горький школу щедрости и суровости, любви и злобы, но сам всю жизнь пытался поступки свои анализировать, любовь отдавать, а себя воспитывать. И судьбе, что была у него такая замечательная бабушка.