1)Цього шоколаду вистачить, щоб заповнити по краї всі ванни всієї країни! Та ще й усі плавальні басейни! — розділ п'ятнадцятий «Шоколадний цех»
2)Я взагалі не хочу, щоб цим займався дорослий. Дорослий мене не слухатиме, не захоче вчитися. Він буде намагатися робити все так, як забажається йому, а не мені. Тому мені потрібна дитина. Мені потрібна чемна, розумна й добра дитина, якій я зможу відкрити свої найдорожчі секрети виготовлення солодощів… поки я ще живий.— містер Вонка про свій задум із «Золотими квитками»
3)Ой лихо, вона таки зіпсований горішок, — сказав містер Вонка. — Мабуть, її голова відлунювала порожнечею.— про Веруку Солт
Люди,далекие от городской суеты и спешки,много работают,тяжелая жизнь.Центральная тема рассказа – трудная крестьянская жизнь. Автор с горечью говорит о том, что о сельчанах власти на проявляют никакой заботы. Особенно тяжело крестьянам из-за того, что не выдают им топлива. Получилась парадоксальная ситуация: «Стояли вокруг леса, а топки взять было негде. Рычали кругом экскаваторы на болотах, но не продавалось торфу жителям, а только везли – начальству, да кто при начальстве…».Автор пишет о плохом снабжении сельчан продукцией. Крупы и той трудно было достать жителям деревни. Разве это справедливо, что женщина, всю жизнь честно трудившаяся в колхозе, потерявшая в войну мужа, больная, живет в старой избе без копейки денег, скудно питается?
