Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI століття — кінця XVIII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, за ним іде Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення у країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти.
Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо треба відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.
Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, меншою мірою — Венеція і Флоренція, де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі[1].
А.Твардовский писал не только о войне, но и лирические произведения. Одним из таких является стихотворение "Ледок". При чтении стихотворения"Ледок" нам представляется картина весны: капель, солнце яркое, очень много света, река скоро вскроется,дети рады весне ,рисующие картину весны слова. С народной приметы,олицетворения,прилагательных,которые обозначают признаки весны. Настроение лирического героя подстать весне: радость,обновление, хорошо на душе,хочется начать жить заново.Поэт использует художественно-изобразительные средства- олицетворение -грохочет крылечео школьное, поёт по-зимнему улица, сравнение- но свету-что летним днём, эпитеты- даль раздольная, весенний,утренний,тоненький.
Поэт говорит о приближении весны..
