Паспорт твору "Конвалія"Л.Українки
Объяснение:
Автор:Л.Українка
Рік написання:1884
Літературний напрям: сентименталізм
Тема “Конвалія”: авторка показує зневажлива ставлення до тендітної конвалії багатої панночки; хоче щоб панночка була покинута своїм коханим, як конвалія покинута нею.
Ідея “Конвалія”: уславлення ніжної краси природи:щастя не може бути вічним «недовго й ти моя панно, будеш утішатись». Основна думка “Конвалія”: нешанобливе, зверхнє ставлення панів до простих людей.
Жанр:вірш
Художні засоби.
Епітети: «дубом високим», «віттям широким», «високу залу», «веселая музиченька», «бідне серце», «веселому вальсі», «гаю милий», «дубе високий», «друже єдиний», «байдужою рукою», «квіточку зів'ялу», «веселих таночках», «залишить байдуже».
Уособлення: «конвалія … захищалась від негоди», «навтішалась конвалія», «конвалії головка схилилась», «промовила конвалія … та й замовкла»,
Метафора: «рука віку вкоротила», «музика … серце крає», «головка пов'яла», «щастя минеться», «тебе, квіточку зів'ялу», «у таночках звиватись».
Повтори (анафора, єдинопочаток): «Ой …».
Повтори: «понесли … понесла», «до балу … ой на балі … по балах».
Повтори (рефрен): «Тую квіточку зів’ялу кинула додолу…. Тебе, квіточку зів’ялу, залишить байдуже!».
Антитеза (протиставлення): «Промовила конвалія … Та й замовкла».
Риторичне ствердження: «Може, й тобі, моя панно, колись доведеться Згадать тую конвалію, як щастя минеться».
Риторичний оклик: «Може, колись оцей милий, що так любить дуже, Тебе, квіточку зів’ялу, залишить байдуже!».
Пестливі слова (зменшувальні суфікси): музиченька, квіточку.
Кількість строф: десять.
Рими: високим – широким, біла – вкоротила, залу – балу, грає – крає, закрутилась – схилилась, милий – єдиний, доведеться – минеться, утішатись – звиватись, дуже – байдуже.
Образи: конвалія (простий народ), негода (важке життя), гай (рідний край), панночка (пани), зала (багатство), бал (легке життя), щастя минеться (непостійність).
Будучи уже смертельно поражен, сокол все еще рвется в бой. Он хочет прижать к своей ране врага, чтобы тот захлебнулся его кровью. И, не желая лежать и ждать прихода конца, сокол бросается вниз. Последние свои минуты, и те проводит он в полете.В образе сокола можно усмотреть изображение революционно настроенных людей, особенно если учесть время написания этого произведения.Умирая, Сокол понимает, что прожил яркую счастливую жизнь, а гибель является лишь продолжением этой жизни. Смерть Сокола – это призыв к продолжению борьбы, символизирующий начало бессмертной жизни.
Песня, или Песнь — это литературный жанр,
самый древний вид лирической поэзии.
