Главный герой очерка В.Короленко «Парадокс» – калека, мужчина без обеих рук, однако он радоваться жизни, проявлять сочувствие и предлагать тем людям, которые в ней нуждаются. Ян не считает свой физический недостаток причиной для отказа от обычной жизни. Он вполне успешно выполняет многие действия, которые делают обычные здоровые люди. Более того, он является единственным кормильцем в семье для своих здоровых племянников.
Очерк заставляет задуматься о том, что счастье – это состояние души. И оно не зависит от внешней красоты, финансовой обеспеченности или еще чего-либо… Ставшая крылатой фраза В.Короленко, вложенная в уста человека без рук: «Человек создан для счастья, как птица для полёта», заставляет понять, что если хочешь быть счастливым, то просто будь им! Без всяких условий типа: «если б у меня было…».
В подтверждение этому хочется упомянуть нашего современника – Ника Вуйчича – человека без обоих рук и ног ( есть лишь одна стопа с пальцами). Однако, несмотря на такую тяжелую патологию, он реально счастливый человек. Он смог не только реализоваться профессионально как мотивационный оратор, он счастлив и в личной жизни – отец четырёх здоровых детей и жена-красавица! Возможно, потому что он в своей жизни руководствовался девизом: «Если не можешь дождаться чуда, сотвори его сам!».
Объяснение:
Науковці спростували популярну думку про те, що підсвідома мова тіла та рухи очей можуть викрити брехню. Виявляється, є значно кращ з'ясувати, чи каже ваш співрозмовник правду.
Одна команда охоронців мала виконати майже нездійсненну місію. Психолог Томас Ормерод поставив перед ними завдання: розпитати у пасажирів в кількох європейських аеропортах про їхнє особисте життя і плани подорожі. Деякі з опитуваних були "підсадними качками" і розповідали вигадані історії. Завдання працівників служби безпеки було їх виявити.
Неправду говорив лише один із тисячі опитуваних пасажирів. Визначити цього брехуна було так просто, як знайти голку в копиці сіна. То що робили охоронці?
Зазвичай, для виявлення брехні рекомендують стежити за мовою тіла чи рухами очей. Утім, насправді мало хто знає, що ці методи вкрай неефективні.
Чимало досліджень встановили, що навіть спеціально навчені поліцейські не можуть визначити, коли допитуваний каже неправду лише за до мови тіла чи виразу обличчя. За даними одного дослідження, тільки 50 людей із 20 тисяч змогли правильно визначити брехуна. З таким же успіхом можна було просто підкинути монету.
Команда Томаса Ормерода застосували інші методи, і в більшості випадків їм вдалося виявити тих, кого вони шукали. У чому секрет? У тому, що охоронці відкинули всі стереотипні ознаки обману і застосували нові, втім, на диво прості методи.
