Меня обрадовало то, что хоть один человек из всей семьи – Вирджиния – смогла понять призрака, говорила с ним с присущим ей пуританством, что их свободному разговору (они даже рассуждали о флоте и нервах американцев) и проявлению в разговоре философии; кроме этого, Вирджиния смогла переосмыслить свои поступки и сохранить тайну их с призраком разговора; в какой-то степени, все заканчивается хорошо – призрак обретает покой, дом “теряет” беспокойство, Вирджиния получает наследство. Но сами события, я думаю, нельзя назвать ироническими и юмористическими, а если Уальд считает это иронией, то он – такой же безумный янки, как и семья Отисов.
Народився 16 липня 1928 року в нью-йоркському Брукліні, виріс у містечку Мейплвуд, штат Нью-Джерсі. Після закінчення середньої школи переїхав до Каліфорнії, де працював розсильним, буфетником, садівником.
1946—1948 служив в армії США під час Корейської війни, де був редактором полкової газети.
Після армії повернувся до Нью-Йорка, де вступив до Нью-Йоркського університету, 1951 здобув ступінь бакалавра мистецтв. У наступні роки продавав свої оповідання всім науково-фантастичним журналам, таким чином було опубліковано кілька сотень його творів, причому більшість — у журналі «Galaxy».
1957 одружився з Зіве Вітней, і вони з дочкою Еліссою переїхали на острів Ібіца, який Шеклі описував як «недоторканий сучасною цивілізацією».
У квітні 2005 письменник відвідав Україну «Портал-2005». Проте в Києві фантастові стало зле. Письменник не зміг заплатити приватній клініці «Борис» за своє лікування та перебування, його борг зріс до 50 тисяч гривень (за тодішнім курсом — 10 тисяч дол.). Було зібрано достатньо коштів, щоб погасити борги. Коли Робертові Шеклі покращало, його доправили на батьківщину. Після повернення до США,йому стало гірше і 9 грудня 2005 в приватній лікарні в Поукіпсі (штат Нью-Йорк) він помер.
Объяснение:
