1)как звали коня? почему автор дает ему такое имя? нарисуйте финальные сцены рассказа. 2)объясните значение народной традиции встречать дорогих гостей хлебом и солью. почему рассказ называется «тёплый хлеб»? 3)в этом рассказе основные действующие лица – дети и старики.как это связано с временем
действия рассказа-войной? 4)какие качества фильки обусловили счастливый конец этого произведения? 5)какую функцию в рассказе выполняет образ сороки? ответьте на вопросы из сказки «тёплый хлеб»

 завжди захоплювалася майстерністю великих українських письменників, їхньою здатністю малювати, створювати неперевершені, неповторні образи й твори, до яких не можна бути байдужим, які назавжди залишають приємні спогади в душі й серці кожного небайдужого. Прикладом такого шедевру є відомий твір, а точніше драма Івана Котляревського «Наталка Полтавка», але все ж я хочу зосередити вашу увагу не на творі в цілому, а скоріше на одному єдиному образі головної героїні Наталки, який вразив мене тим, що виявився насправді бездоганним. Тому в мене й виникло логічне запитання: а чи є Наталка Котляревського ідеалом для кожної сучасної дівчини?

Наталка — це проста українка, яка залишилася ще замолоду без батька й без великих грошей. Але це ще далеко не головна її характеристика. Полтавка — щира та ввічлива молодиця, вона небагата та проста, але добра трудівниця. Усі жителі невеличкого села поважали дівчину, вважали її охайною, відвертою і слухняною, і слова виборного це повністю підтверджують: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна, — яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». Не дивно, що кожна мати хотіла собі таку доньку, а кожен парубок таку дружину. Та Наталка завжди залишалась вірною єдиному коханню, тому і відмовляла усім своїм залицяльникам. Ця юначка дорожила своїм чесним ім’ям, тому вміла з гідністю, ввічливо наділяти новоспеченого нареченого гарбузом. Яскравим прикладом цього може слугувати відмова Наталки пану возному: «Гріх вам над бідною дівчиною глумитись! Чи я вам рівна? Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду. Та і по всьому я вам не пара». Я не можу не згадати стосунки Наталки з рідною матір’ю. Її готовність робити все для її добра і щастя просто вражає, адже дівчина задля благополуччя матері навіть погодилась відмовитись від власного, такого бажаного майбутнього з коханою людиною. Мабуть, саме цей вчинок повністю розкрив усю моральну красу цієї неповторної українки.

Я хочу ще зосередити вашу увагу на стійкості й рішучості цієї героїні, на її відданому коханні до любого Петра. На жаль, зараз такі щирі почуття справжня рідкість у нашому з вами повсякденному житті, тому, таке кохання просто не може не здивувати читача. Наталка не зважала на матеріальний стан свого обранця, не думала про його походження і рід, а просто щиро любила. Бідна безупинно чекала Петра, вірила в його повернення. Можливо, саме ця її віра й до молодику знайти свою наречену далеко від місця їхньої останньої зустрічі, але скажу точно, що саме Наталчине кохання вибороло право на їхнє з Петром спільне щасливе майбутнє.

Тож стійкість, доброта, виваженість, працьовитість, порядність і вірність — усе це і є головними характеристиками незламної Наталки Полтавки. Я не маю жодних сумнівів, що в теперішньому житті чоловіки цінують саме такі риси характеру в кожної жінки. Тому, можна впевнено говорити, що Наталка — це ідеал для кожної сучасної українки.

Повесть великолепна! Несмотря на первое спотыкание о стиль, влюбилась в автора. Теперь буду внимательно следить за появлением других его книг. Человек кипучей энергии – инженер, проектировщик, деревенский реформатор, писатель, путешественник, борец с бесхозяйственностью и казнокрадством, многодетный отец – в семье Гарина-Михайловского было 11 своих и 3 приемных детей (на минутку!). И вместе с тем, он был очень светлым, бодрым и веселым человеком, создающим вокруг себя праздник. В конце даю ссылку на статью о нем, почитайте, сама жизнь этого человека – большой подарок всем нам.

Насчет повести, соглашусь с предыдущими рецензентами, что ребенок, возможно, не вынесет из нее столько, сколько родитель, но последним всячески рекомендую ее прочитать или прослушать. Ребенку, в зависимости от возраста, лучше дать отдельные главы, или прочитать вместе, чтобы обсудить. В книге необыкновенно пронзительное, искреннее и живое описание событий и переживаний ребенка, но какое тонкое и психологичное. И какое тактичное. Из всех воспоминаний о суровом детстве, (а генерал Михайловский, отец автора, был человеком жестким, если не жестоким, были и порки, и домашний карцер), автор взял всего одно лишь событие. Наверняка были и другие истории, но он ограничился только одной и показал разницу между необъясненным наказанием и объясненным. Насколько драгоценной выглядит в этой истории проницательность и мудрость матери, которая, выслушав Тему, смогла объяснить ему, что было той самой первой слабостью, которая подтолкнула его к последующим проступкам и глупой и опасной браваде. Есть у этой женщины чему поучиться. Например, тому, как она из немногословных реплик Темы, почувствовала, что его волнует судьба умирающего учителя, как предложила выразить эту жалость в действии – вместе с ним навестить учителя дома. Ведь, по сути, она не только показала пример, что нужно делать в такой ситуации, но и своим присутствием поддержала его в этих первых робких и неуверенных шагах. А чего стоит история Жучки! А столкновение с системой (в данном случае школьной)! А какая пронзительная и в то же время светлая последняя глава, примиряющая отца и сына. Ведь неслучайно отношениями с отцом книга начинается и отношениями с отцом она и заканчивается. В повести много сложных ситуаций – и предательство, и отношения с товарищами, и война, и отношение к смерти, и базовые христианские истины, растворенные в повседневной жизни. Некоторые истории сохранят свою ценность и в следующих поколениях, а некоторые мы уже воспринимаем по-другому, как нечто устарелое. Поэтому, в семейном прочтении этой повести, наверное, есть свой плюс, потому что он даст возможность эти трудные и неоднозначные моменты вместе обсудить, причем, как бы дистанцировавшись от нашего времени, хотя к нам все вполне применимо. Вообщем, книжка стоящая!