Тема та головна думка вірша «чує чекай мене»

  чарівна ніч перед різдвом в однойменній повісті м. гоголя починається з фантастичної події. із труби однієї з хат повалив чорний дим і разом із ним вилетіла верхи на мітлі відьма. там, де вона пролітала, зірки зникали одна за одною. незабаром відьма набрала їх повний рукав. чорт, що також з'явився у нічному небі, обпікаючи руки, схопив місяця та й сховав його до кишені. і тому зробилося так темно, що нічого вже не можна було розгледіти. навіть дорогу до шинку важко було знайти.             досхочу побавившись у небі й відчувши холод, відьма прослизнула у трубу хати й перетворилася на звичайну собі жінку на ім'я солоха. вона славилася у селі тим, що вміла причаровувати до себе статечних козаків. чорт слідом за солохою через пічну трубу проникнув до хати.             чого тільки не буває у святкову ніч! то ж і коваль вакула мандрує з диканьки до петербурга верхи на чорті, щоб дістати для своєї коханої оксани черевички самої цариці. зустрівшись у столиці з запорожцями, парубок потрапляє до царського палацу, і цариця дарує йому невимовно красиві черевики.             а яке ж свято обходиться без жартів і сміху! сміються парубки та дівчата, ходячи з колядками від хати до хати. сміється й читач над козаками, які у різдвяну ніч вирішили навідатися до солохи на вогник. ніхто з солошиних гостей: ані голова, ані дяк, ані чорт, ані чуб - не хотіли, щоб їх там хтось бачив. то ж солоха ховає своїх кавалерів у мішки з-під вугілля. і такий комічний вигляд вони мають, коли їх дістають із тих мішків парубки та дівчата, думаючи, що там лежать паляниці та ковбаси!             сміється читач і над пузатим пацюком, що віддавався святковій трапезі у дуже незвичайний спосіб. він сидів на підлозі по-турецьки перед невеликою діжкою, на якій стояла миска з галушками, і сьорбав з миски юшку, хапаючи час від часу зубами галушки. а вареники самі летіли з миски прямо в роззявлений рот пацюка, який обтяжував себе лише жувати та ковтати їжу.             у ніч перед різдвом чорт, який хотів посміятися з людей, був ошуканий сам. замість того, щоб дошкулити вакулі, якого він ненавидів за малярські здібності, нечистий виконує всі бажання коваля та ще й одержує в нагороду три удари хворостиною по спині.             повість м. гоголя "ніч перед різдвом" входить до першої збірки письменника "вечори на хуторі біля диканьки". в цих повістях автор змалював милу його серцю україну, де він народився та виріс. у них химерно переплелися давні легенди й картини життя простих українців, фантастичне й комічне.

Главное лицо города предстает в комедии как первый среди мошенников, который даже, по его собственным словам, "трех губернаторов обманул". Занимая самый значительный пост в городе, он полностью лишен чувства долга, а ведь именно оно должно быть самым необходимым качеством у чиновника такого ранга. Но городничий не думает о благе родины и народа, а печется о собственном материальном благополучии, обирая купцов, вымогая взятки, творя произвол и беззакония над подвластными ему людьми.

Городничий — образ всей государственной власти современной Гоголю России, в образе городничего драматург сконцентрировал самые отвратительные черты государственного управителя, от произвола которого зависели судьбы многих людей.

Городничий оправдывает свои грехи словами: “Не я первый, не я последний, все так поступают”.

Он не глуп: более здраво, чем его сослуживцы, судит о причинах присылки к ним ревизора.

Умудренный жизненным и служебным опытом, он “обманывал мошенников над мошенниками”.

Городничий — убежденный взяточник: “Это уж так самим Богом устроено, а волтерьянцы напрасно против этого говорят”. Он постоянно присваивает себе казенные деньги. Цель стремлений этого чиновника — “со временем.. . влезть в генералы”. А в общении с подчиненными он груб и деспотичен. “Что, самоварники, аршинники... ”, — обращается он к ним.

Совсем по-другому этот человек говорит с начальством: заискивающе, почтительно. На примере городничего Гоголь показывает нам такие типичные черты российского чиновничества, как взяточничество, чинопочитание.