Вчём вина печорина по повести тамань? 4-5 предложений.

Гобсек має витончений розум, сильний характер, він чудовий психолог. Та все ж таки всі його таланти спрямовані лише на одне — накопичення грошей, багатства. Зваживши весь свій життєвий досвід, уже немолода людина, герой повісті дійшов до розуміння того, що "з усіх земних благ є тільки одне, щоб людина прагнула його. Це золото!"

Позичаючи гроші під величезні проценти, він фактично грабує людей, принижує їх морально і стає володарем їхніх доль. Гобсеку не потрібна політична влада — йому досить влади лихваря.

Будучи багатою людиною, сам Гобсек живе в неохайній кімнаті, пішки ходить до своїх кредиторів, погано харчується, мерзне на вулиці, бо одежина бідна та слаба. Весь його зовнішній вигляд викликає жах і відразу.Інтелектуальна людина, всю свою талановитість Гобсек спрямував на фанатичне накопичення багатства, бо вважає, що почуття внутрішньої свободи, безпечне існування, повагу та незалежність дають тільки гроші.

Останні часи життя Гобсека. У каміні палають гроші, плавляться золоті злитки, будинок пронизаний сморідом від зіпсованих продуктів, скрізь нагромадження меблів. Вірний своєму принципові безпристрасності, він нічим цим не користувався^'

Старий лихвар помер. Жага до збагачення лишилась

Полную противоположность Петру I представляет шведский король – Карл XII, изображающий лишь подобие полководца:
"Несомый верными слугами,
В качалке, бледен, недвижим,
Страдая раной, Карл явился. "
Все поведение шведского короля говорит о его недоумении, смущении перед боем, Карл не верит в победу, не верит в силу примера:
"Вдруг слабым манием руки
На русских двинул он полки. " Только последние две строчки, ломая картину, ритм, говорят о том, насколько опасен и непредсказуем этот человек, сколько силы и угрозы скрыто в Карле.
Карла Пушкин характеризует и устами Мазепы: Мазепа называет Карла «мальчиком бойким и отважным» , перечисляет общеизвестные факты из жизни шведского императора («к врагу на ужин прискакать» , «ответствовать на бомбу смехом» , «обменять на рану рану») , и все же «не ему вести борьбу с самодержавным великаном - Петром» . Характеристика, выданная Карлу Мазепой, больше подошла бы юноше, чем именитому полководцу: «Он слеп, упрям, нетерпелив, // И легкомыслен, и кичлив…» , «воинственный бродяга» .
Главная же ошибка шведского императора, с точки зрения Мазепы, в том, что он недооценивает противника, «силы новые врага успехом только мерит» .