ответ:У порожньому будинку виявлено труп, як з'ясувалося — людини на ім'я Енох Дреббер.
Причина смерті — отрута. У кишенях мерця знайшлася телеграма "Дж. Х. в Європі ".
На місці злочину кров'ю на стіні написано «RACHE» (нім. «помста»). Там же знайшлися упаковки від двох пігулок, одна з яких безсумнівно і вбила Дреббера, також обручка.
Холмс досліджує кривавий напис на стіні. Ілюстрація Д. Фрістона.
Експеримент, поставлений Холмсом на помираючому собаці, показав, що одна з пігулок нешкідлива, а друга — смертельно отруйна. Тобто вбивця надавав рівні шанси собі і загиблому.
Холмс виходить на секретаря загиблого Стенджерсона, і збирається завдати йому візит, але тут з'ясовується, що той убитий: зарізаний у своєму номері в готелі. У номері виявилися точно такі ж пігулки.
Далі Холмс дає в газету оголошення про переїзд. Коли кебмен, що з'явився за оголошенням, нахиляється за валізою Холмса, той крутить йому руки ззаду, надівши наручники, і оголошує присутнім — Лестрейду, Грегсону та Вотсону — «дозвольте представити вам Джефферсона Хоупа, вбивцю Дреббера і Стенджерсона».
Частина 2 «Країна святих»
Група з 22-х осіб мандрувала у пошуках кращої долі по Дикому Заходу. До початку книги в живих залишилося лише двоє — Джон Фер'є і маленька дівчинка осиротіла Люсі, яку Фер'є тепер вважає своєю донькою. Обоз мормонів виявляє Фер'є і дівчинку в безнадійному становищі. Вони обіцяють взяти обох з собою в колонію, якщо ті візьмуть мормонських віру. Фер'є погоджується. Незабаром група мормонів досягла Юти, де і осіла. Фер'є став шанованим, відомим, багатим чоловіком, один ростив прийомну доньку, залишаючись холостяком, за що вислуховував докори від земляків-багатоженців.
Джон Фер'є виявився найбагатшим з фермерів, його донька Люсі вважалася найкрасивішою дівчиною в Юті.
Мормони Легіону Наву
Одного разу в колонії з'являється Джефферсон Хоуп, як виявилося, син старого знайомого Фер'є. Він зупиняється в його будинку. Хоуп займався тим, що добував у горах срібло і продавав в Солт-Лейк-Сіті, щоб заробити на розробку відкритих ним же родовищ. У мормонській колонії Хоуп бував наїздами, в основному через доньку Фер'є. Після чергового приїзду стає ясно, що Хоуп готується до весілля. Коли Хоуп поїхав, до Фер'є приходять старшини колонії — верховний — Янг, Дреббер, Стенджерсон, Кемболл, Джонстон. Янг в ульттматувній формі зобов'язує Фер'є видати свою доньку або за сина Дреббера, або за сина Стенджерсона. Поговоривши з донькою, Фер'є вирішує дочекатися повернення Хоупа і втрьох втекти з колонії. На наступний день Стенджерсон і син Дреббера приходять до Фер'є свататися за Люсі. Фер'є в грубій формі випроваджує обох, що в колонії було смертельно небезпечною провиною. Незабаром Янг посилає Фер'є записку:
На спокутування провини тобі дається 29 днів, а потім …
Увечері на 27-й день повертається Хоуп. По дорозі у темряві вони підслуховують пароль і відгук двох мормонів. Втікачі проходять далі через варту, нібито маючи дозволу від Ради Чотирьох (Дреббера, Стенджерсона, Кемболла і Джонстона). За втікачами відправляються в гонитву. На другий день закінчуються запаси їжі. Хоуп відправляється на полювання. Вночі він з видобутком повертається в місце, де він залишив своїх супутників. Там не виявляється ні Фер'є, ні Люсі. Тільки могила з написом:
Джон Фер'є з Солт-Лейк-Сіті. Помер 4 серпня 1860
Хоуп повертається в колонію, де від мормона Каупера дізнається, що Люсі насильно видали заміж за сина Дреббера.
Через місяць, зачахнувши, Люсі померла. Під час похорону здичавілий, оборваний Хоуп пробирається до гробу, і знімає з її пальця обручку. Хоуп іде в гори, поневіряється, веде дике життя. Через деякий час Хоуп повертається до своїх колишніх занять. У Неваді він дізнається, що молодші члени мормонської колонії, в тому числі і сини Дреббера і Стенджерсона, збунтувалися, відмовилися від мормонської віри і відкочували. З тих пір головною метою життя Хоупа стала помста. Роками він блукав по містах, і нарешті помітив у вікні одного з будинків Дреббера-молодшого. Того ж дня Хоупа заарештували. Вийшовши з в'язниці після декількох тижнів ув'язнення він приходить в будинок Дреббера-молодшого (далі — Дреббер), але той вже виїхав до Європи зі своїм секретарем Стенджерсоном-молодшим (далі — Стенджерсон).
История создания – стихотворение было написано поэтом за несколько недель до смерти, в 1841 году, а опубликовано два года спустя.
Тема стихотворения – одиночество человека, который живет в огромном мире.
Композиция – одночастная линейная.
Жанр – пейзажно-философская лирика с элементами олицетворения.
Стихотворный размер – пятистопный хорей с опоясывающей рифмой.
Эпитеты – “тучка золотая”, “влажный след”, “старый утес”.
Олицетворения –“ночевала тучка”, “тучка умчалась”, “утес задумался и плачет”.
Метафоры –“грудь утеса”, “по лазури весело играя”, “морщина утеса”.
История создания
Несмотря на то, что стихотворение “Утес” написано всего за несколько недель до трагической дуэли Лермонтова, в 1841 году, в нем нет и намека на предчувствие скорой смерти. Но история создания произведения все же тесно связана с его гибелью: поэт писал одухотворенные, наполненные романтической грустью строки как раз тогда, когда постоянно искал ссор с сослуживцами. Он как будто знал, что земная жизнь подходит к концу и хотел сам выбрать того, кто ее прервет.
Напечатал стихотворение журнал “Отечественные записки” – это произошло в 1843 году, то есть спустя два года после смерти его автора.
Тема
Михаил Юрьевич неоднократно поднимал в своей поэзии тему одиночества человека – ей посвящено и стихотворение “Утес”. Он говорит о том, что лишь на короткий миг можно встретить кого-то или что-то, что вызовет в душе трепет. Все остальное время человек вынужден проводить в “пустыне”: Лермонтов не случайно использует именно этот образ, ведь в романтической поэзии именно он символизирует глубокое одиночество
Главная мысль, которую автор вкладывает в это небольшое произведение, заключается в том, что счастье человека всегда мимолетно.
Существует и еще одна трактовка этого произведения: считается, что поэт, используя пейзажные образы, рассказывает о взаимодействии духовного и материального миров. Так, для души, которую символизирует тучка, тело (то есть утес) является только временным пристанищем. А вот тело без души вечно страдает. Таким образом в материальном мире гармония достигается только при условии единства духовного и телесного начал.
Композиция
Это стих имеет линейную композицию: лирический герой в нем размышляет о смысле жизни, думая о природном явлении, которое, возможно, ему когда-то приходилось созерцать. Он ищет истинную одухотворенность именно в природе, поскольку люди, по мнению поэта, давно уже не на высокие чувства, на искренность и настоящую духовность.
В первой строфе Михаил Юрьевич рисует простую картину: золотая тучка опускается на грудь утеса, чтобы отдохнуть там, а утром снова умчаться в путь. Ее беззаботность подчеркивается тем, что она улетает, играя. Вторая строфа метафорически выражает мысль, которую Лермонтов хочет донести до читателя: он показывает старый утес, который понял, что значит – быть не одному, но потом лишился этого чувства. Он так потрясен, что это вызывает у него не только глубокую задумчивость, но и настоящие слезы. Это тем более печально, что тело утеса еще хранит влажный след, который напоминает ему о ночном визите тучки.
Жанр
Стихотворение “Утес” относится к жанру пейзажно-философской лирики: в нем автор рисует пейзаж, но это только первая часть произведения, которую воспринимает читатель. С природных явлений и их взаимодействия Лермонтов показывает людей, а также духовным мир. Созданное им произведение действительно многогранно и несет в себе несколько смыслов.
Для их выражения автор выбирает такой стихотворный размер, как пятистопный хорей. Опоясывающая рифмовка поддерживает законченность мысли в каждой строфе.
Средства выразительности
Несмотря на то, что это достаточно небольшое по объему произведение, автор насыщает его разнообразными тропами, используя:
Эпитеты – “тучка золотая”, “влажный след”, “старый утес”.
Олицетворения –“ночевала тучка”, “тучка умчалась”, “утес задумался и плачет”.
Метафоры –“грудь утеса”, “по лазури весело играя”, “морщина утеса”.
Они не только делают стихотворение выразительным, но и поэту показать свой внутренний мир, рассказать о своих взглядах посредством художественных образов.
Кроме того, Лермонтов использует аллитерацию и ассонанс для того, чтобы сделать “Утес” более плавным по звучанию.Так он показывает важность жизни в гармонии с миром и в ладу с собой, в которой сам всегда стремился, но так и не достиг.
