Определите монотонность функции и ее экстремулы 2/3x2-1​

Розглядаючи античний світ, ми бачимо, що суть міфології стає зрозумілою лише при з’ясуванні особливостей первіснообщинного устрою, коли він сприймається як життя однієї величезної родової общини. Так само і в міфі узагальнюється все різноманіття природних явищ і людських стосунків. Можна уявити, які особливості мав міфологічний світогляд, взявши за приклад міф про Прометея.

У міфі не виділяють себе з навколишньої природної стихії людина і суспільство, там все з’єднане в єдине ціле: природа, суспільство і людина. Мабуть, не один герой не здобув такої популярності, як титан Прометей. Це, напевно, сталося тому, що він, як ніхто інший, дуже багато зробив для людей.

Прометей в нещасних смертних, які повинні були загинути від гніву громовержця Зевса. Він розумів, що не зможе врятувати людей, якщо заховає їх в лісі або в печері, адже ніхто і ніде не може сховатися від всюдисущого ока богів. Загибель людей була вирішена, врятувати людство могло лише знання та розуміння того, що відбувається в природі. Зробити людей сильними, відважними можливо було завдяки розуму, знанням законів природи, вмінню пристосовуватися до положення і протистояння, заняттям ремеслами. Прометей навчав людей ремеслам, заняттям мистецтвом і робив все для того, щоб в них з’явилася мрія і віра в майбутнє. Здобувши знання і уміння, люди перестали до жаху боятися богів, і хоч продовжували поважати їх силу, та сподівалися на себе.

Будучи безсмертним, Прометей був приречений цілі століття зносити нестерпні муки, котрими його покарав Зевс. Якби він попросив вибачення, підкорися громовержцю, той з радістю прийняв би його знову на Олімп. Але ще більш Зевс хотів, щоб Прометей розповів про його долю і назвав ім’я сина земної жінки, котрий по пророцтву зніме його з трону. Він мріяв дізнатися ім’я і знищити дитину ще в колисці. Та Прометей мужньо зносив усі муки, не підкоряючись волі тирана.

Уособленням самопожертвування заради інших, сили, мужності став для людства образ Прометея. Люди перестали боятися богів, розвінчали їх, а Прометей назавжди залишився найкращім прикладом гідності. Його ім’ям стали називати людей, які могли пожертвувати своїм життям заради інших, залишаючись вірними своєму слову.

Прометей — це символ шляхетної, мужньої людини, що здатна пожертвувати собою заради іншого. Коли ми кажемо «Прометей», ми маємо на увазі людину, яка несе комусь радість і світло, запалює вогонь на благо людства. Мені дуже подобається Прометей, його особисті якості, і я буду прагнути, як і він, робити людям добро.

Истоки народного поэтического творчества, или фольклора (от английского folklore — народное знание, народная мудрость), берут начало в глубокой древности. В те далекие времена люди не умели писать, поэтому все свои знания передавали в устных рассказах. Народная мудрость нашла отражение и в творчестве.

Стоит отметить, что фольклор это не только искусство слова, устная поэзия. В нем также присутствуют элементы театрализации — жесты, интонация, мимика, потому что все произведения исполняются вживую. Например, частушки до сих пор поют под аккомпанемент гармони или балалайки, нередко неотъемлемой частью песен является танец. Таким образом, устное народное творчество органично соединяет в себе характерные особенности не

скольких видов искусств.

Благодаря длительному пути исторического развития, в фольклоре нашли отображение самые разные стороны жизни народа. Фольклор отличается жанровым богатством и разнообразием. Это пословицы и поговорки, загадки и сказки, календарная и семейно-бытовая обрядовая поэзия, былины, легенды, предания, а также , исторические и лирические песни, драматические произведения, частушки, детский фольклор.

Кроме общих жанров, таких, как сказки, загадки, пословицы, в фольклоре каждого народа есть только ему присущие разновидности. Так, только в украинском народном творчестве существуют коломыйки и думы, но нет свойственных русскому фольклору частушек и былин.

В фольклоре очень большое значение имеют традиции. Это выражается в том, что на протяжении многих столетий сохраняется относительная устойчивость "словесного текста напева и характера исполнения", сюжетных линий и героев, выразительных средств и форм. То есть от поколения к поколению произведение передается без существенных изменений. В результате такого подхода, по записям, сделанным собирателями фольклора в XVII–XIX веках, можно составить представление о былинах XI–XIII столетий или об исторических песнях, сложенных 500–600 лет назад.

Устное народное творчество является не только ценным вкладом в сокровищницу мировой культуры, но и имеет важное познавательное и эстетическое значение.