Найдите числа a и b такие, что выполнено равенство 3+2−9−1=(−)(2−2−1)+3.

У баладі "Світязь" з водою (озером) пов'язана тема смерті і відродження народу, його духовної сили. Синій (блакитний) колір символізує довіру, безкінечність, сум. Це небесний колір і колір води. У культурі християн він також асоціюється з вічної божественної силою. Означає також чеснота, добру славу, вірність. Білий колір — символ невинності, чистоти, до праведності, світла, сонця, життя, святості. У християн традиционый білий позначає спорідненість з Богом. Одночасно білий має протилежне значення: це знак смерті, порожнечі, мовчання. Поет використав різні значення білого кольору в баладі "Світязь".

Народ Туганового держави до приходу ворогів жив щасливо і радісно. Проте з приходом гнобителів ("чорної сили") життя людей загрожує небезпека: "Біле нас огортає...". Білі квіти, які перетворилися дівчата і жінки Світязя, уособлюють духовну чистоту і невинність, життя у відповідність з Божими заповідями. Однак тим, хто загрожує всьому "білому" (тобто чистому, вільному, доброчесного), квіти несуть смерть. Лілія (купава) - символічне втілення краси та чистоти. Водночас вона - символ смерті, відданості, помсти покійника, квітка Пресвятої Діви. Білі купави в баладі А. Міцкевича "Світязь" втілюють духовну красу народу, який бореться за свою волю. Зелений колір - символ природи, молодості, родючості, краси, радості, життя. Білі купави в "зеленому листі" втілюють віру поета в свій народ, в продовження його життя, нове відродження, вільне існування. Зілля - символ смерті і відродження; магічного впливу на почуття, вчинки людини, її долю; оберіг від нечисті. У перекладі балади А. Міцкевича "Світязь" використовується метафора "цар-зілля", підкреслюючи думку про те, що прагнення до свободи - найбільше і найсильніше, яке живе в народі.

Достижения культуры Древнего Египта действительно значительны: папирус, монументальная каменная архитектура, пирамиды, скульптурный портрет, познания в астрономии, медицине и математике. 
Согласно историческим документам, Египет считается первой цивилизацией Древнего Востока, где были сосредоточены известные в древнем мире знания в области медицины, фармации и химии. На основе существующих четырех основных элементов мира (воздух, вода, земля и огонь) жители Древнего Египта разработали учение о четырех основных соках, являющихся носителями этих элементов, составляющих человеческий организм и обуславливающих его здоровье или болезнь. Одновременно возникло учение о пневме, согласно которому в воздухе содержатся невидимые и невесомые вещества, при вдохе проникающие в легкие и сердце и затем разгоняемые по всему телу. Египтяне верили, что нормальное состояние крови и пневмы предопределяет здоровье человека, а нарушение состояния этих веществ приводит к болезни. С данными воззрениями были связаны и основные методы лечения египетских докторов, направленные на удаление из организма образовавшихся в нем гнилостных веществ, дурной крови и паразитов. Это достигалось назначением препаратов, которые вызывали рвоту, опорожнение кишечника, мочеотделение, потовыделение.