Нахождение радиуса сходимости ряда

      в повести "станционный смотритель" александр сергеевич пушкин рассказывает о станционном смотрителе, имеющим чин самого последнего 14 класса. пушкин описывает судьбу «маленького» человека, который работает на почтовой станции. многие проезжающие на каретах люди останавливаются на ней. но если же на улице плохая погода, дорога скверная, ямщик , лошади не везут, то всё своё недовольство проезжающий вымещает на станционного смотрителя.          самого станционного смотрителя зовут самсон вырин. у него есть молодая дочка, зовут её дуня. автор упоминает украшающие дом смотрителя картинки, роль которых в повести не случайна, как может показаться на первый взгляд. на них изображена одна из притч, некогда рассказанных иисусом - о блудном сыне. это евангельская притча о юноше, который вёл разгульную жизнь, впал в нищету и, раскаявшись, вернулся домой.          и вот однажды в мае 1816 года белкин проезжает как раз через его почтовую станцию. дуня подает семье и гостю чай и начинается общая беседа, как будто век были знакомы. в это время лошади были готовы, и белкин начал прощаться со смотрителем и его дочкой. она проводила его до телеги и разрешила себя поцеловать. этот поцелуй оставил в нём долгое и приятное воспоминание.          затем, через несколько лет повествователь снова проезжает эту станцию. происшедшая перемена сразу бросается в глаза белкину, хотя он еще не знает, что произошло. он вошел в комнату и тотчас узнал картинки, изображающие блудного сына; стол и кровать стояли на прежних местах; но на окнах уже не было цветов, и все кругом показывало ветхость и небрежение. смотритель спал под тулупом, приезд белкина разбудил его, он привстал. это был тот самый самсон вырин, но как он постарел! белкин удивился, что могло так быстро превратить бодрого мужчину в хилого старика. смотритель рассказал всю своей беды, что дуню, дочь смотрителя, увез в петербург проезжий офицер минский. смотритель пытался найти и увидеть свою дочь, но минский не дал ему такой возможности, а дал ему лишь деньги. дочь тоже не приезжала к нему.          в дальнейшем, когда белкин снова попадает на эту станцию, то узнаёт, что самсон уже давно спился и умер. он грустил по своей дочери. повествователь просит показать его могилу. мальчишка-проводник рассказывает, что однажды на могилу приезжала красивая барыня с тремя детьми, заказывала молебен и раздавала щедро чаевые.          как мне кажется, главная мысль повести в том, что смотритель любил свою дочь и заботился о ней. а его дочь и офицер минский глубоко обидели его. и только в конце, когда уже смотритель умер, дочь, видимо раскаявшись, приехала к нему на могилу. в этом просматривается связь между поступком дочери и евангельской притчей о блудном сыне.

Кожен народ на землі з покоління в покоління передає свої звичаї , побут , легенди і світогляд . Все, що людина вважає своїм , рідним , близьким і коханим , успадковано ним від предків і дбайливо зберігається в сучасному світі. Традиції – це саме те , що виховує особистість і допомагає визначитися з життєвими пріоритетами.

Свої традиції є також у кожної сім’ї , і наша – не виняток. І основною нашою традицією є згуртованість. Що – б не трапилося , завжди можна бути впевненим у тому , що рідні люди прийдуть на виручку . Старше покоління в нашій сім’ї користується незмінним пошаною і повагою. До їхньої думки і порад обов’язково прислухаються і дорослі і діти. Завдяки тому , що кожен член сім’ї піклується про іншому , наша сім’я стає міцною і щасливою .

Гостинність , теж одна із сімейних традицій. У нашому будинку завжди раді родичам , друзям і знайомим. Прихід гостей перетворюється на маленьке свято . Батьки не усувають дітей від спілкування з дорослими , а навпаки , спонукають брати участь у спільному чаюванні і на власному прикладі вчать , як доглядати за гостями. Такі вечори проходять у нас весело і цікаво для всіх.

До речі про свята . Такі загальноприйняті свята як Новий рік чи Міжнародний жіночий день , дні народження ми відзначаємо у великій компанії. Як правило , за святковим столом збирається багато гостей , проводяться різні конкурси та вікторини. Буває дуже весело , і ми довго потім згадуємо про ці вечори . Але є у нашої сім’ї і свої свята , які проводяться у вузькому сімейному колі. Це дати значущих для членів сім’ї подій , які залишили незгладимий слід у житті .

Традицією в нашій сім’ї є і любов до активного відпочинку . У вихідні ми обов’язково виїжджаємо на природу. Влітку це відпочинок на річці з купанням і риболовлею , з піснями біля багаття і ночівлями в наметі. Або похід з рюкзаками за плечима в гори щоб подивитися на печери. А взимку – всією родиною ходимо кататися на ковзанах або тубах . Такий відпочинок приносить багато радості і заряджає енергією на довго.

Наша сім’я була б не повною , без домашніх вихованців. Кіт, що живе у нас вже багато років , став майже членом сім’ї. У нього теж свій характер і з ним треба рахуватися іншим мешканцям будинку. Любов до тварин ми теж вважаємо своєю традицією.

Сімейні традиції допомагають людині стати особистістю і гідним громадянином своєї країни. Дозволяють пишатися своїм корінням , цінувати і любити свою Батьківщину. Я думаю , наша сім’я зможе зберегти свої звичаї і передати їх новому поколінню.