автобуса - a km/h
скорость грузовика будет - g km/h
расстояние - s km
ну и время t1 - сколько ехал часо грузовик, t2 - время общего движения
тогда:
нам известно, что по какой-то причине, автобус выехал на 2 часа позже грузовика, значит грузовик уже был от него не расстоянии:
а*t1
как всем, даже маленьким, известно что скорость двух объектов движущихся в разные стороны, равна сумме этих скоростей:
(а+g)
а если ещё всё это дело умножить на время, то узнаем на сколько км они уедут друг от друга:
(a+g)*t2=s km
а теперь к этому прибавить то, что проехал грузовик... вот мы и получим формулу:
(a*t1)+(a+g)*t2=s
ну а так, как нам известно s=416 km, a=72km/h, g=68km/h t1=2 ч... то найти t2 проще пареной репы:
(68*2)+(72+68)t2=416
136+140t2=416
140t2=416-136
140t2=280
t2=2
ответ: после выезда автобуса на расстоянии 416 км они будут чере 2 часа.
Пошаговое объяснение:
Символічність оповідання Кафки « Перевтілення», це відчуття самого автора. Почуття ворожості всього світу та життя самотньої людини, непереборне відчуження між спільнотою.
Головний герой – Грегор Замза. Постає заклопотаною людиною. Він піклується про свою родину, ходить на роботу, котру не любить, щоб виплатити борг батьків та було нащо жити, і мріє про навчання сестри у консерваторії. По його вчинках зрозуміло, що він безмежно любить свою родину і може піти на все заради неї. Але коли одного ранку Грегор прокидається страшною комахою і все перевертається в його світі. І він бачить відразу та жах своєї родини. Замза розуміє їх відчуття, а ось родина й не прагне зрозуміти, через, що проходить їх син. Скільки мук він зазнає, не тільки фізичних, а більш душевних, що він більше нікому непотрібен, та Грегор не припиняє хвилюватися за рідних. Але коли чує розмову батьків й сестри, що комаху треба прибрати, його пронизує жах. Він помирає від непорозуміння, болі втрати та самотності.
Родина « комахи» не турбується через втрату сина, а продовжує жити так, наче нічого не трапилось.
« Перевтілення « навчає нас ніколи не відвертатися від людей, котрі прагнуть до Що як і в тому, так і в нашому суспільстві ти потрібен тільки тоді, коли можеш приносити користь, а коли ні, то всі про тебе забувають. Треба змінювати людей, бо всі ми забуваємо, що одного ранку теж прокинемося « безпомічними комахами », і тільки тоді замислимося про всі наші життєві вчинки для інших, але буде вже пізно.
