ГРАФИКИ с меня ПОДПИСКА и лайки​

Все в мире создается трудом: строятся города, фабрики и заво­ды, выращивается хлеб, создаются умные машины, добротные Дома, спроектированные инженерами, шахты, построенные строителями, уголь, добытый шахтерами, цветущие сады, ухоженные людьми, смеющиеся дети, воспитанные родителями, детским садом и школой, — во все это вложен труд людей. Их мысль взлетела высоко, а руки воплотили мысль в дело. И все это для человека чтобы он был сыт, здоров, весел и счастлив. А без труда нет и пло­да — говорит народная мудрость, ведь «всякое дело человеком ста­вится, человеком и славится» .

Нет числа пословицам и поговор­кам, в которых народ возвеличивает труд. А труд превозносит че­ловека, делает его сильным и стойким, богатым и независимым. «Труд для человека — здоровье и жизнь» . Ведь «кто привык тру­диться, тому без дела не сидится» . О людях, которые все умеют, говорят: «И швец, и жнец, и на дуде игрец» , то есть — умелый, работящий человек. Таких всегда уважают, ценят и в семье, и на производстве. "Без труда не выловишь и рыбку из пруда" - всякое дело требует сноровки, терпения и умения. Именно труд облагораживает и красит человека, делает его сильнее, умнее, лучше. Нужно ценить и уважать труд других людей, и трудиться самому - только тогда ты будешь счастлив.

На сторінках роману „Айвенго” триває вічна боротьба добра і зла, справедливості й підступності. Людському і суспільному злу В. Скотт протиставляє вічні цінності. Письменник з великою майстерністю викриває вади й недоліки людей, але при цьому він завжди залишається об’єктивним, помічаючи в людині як добре, так і погане. Айвенго — ідеальний лицар. Пряме і пере­носне значення слова лицар збігаються, коли йдеться про нього. Створюючи образ Айвенго, Вальтер Скотт нагадує своїм співвітчизникам про поняття, найважливіші для благородної людини: чесність, справедливість, любов до вітчизни, вірність прекрасній дамі. В образі Айвенго втіле­но ті риси, які письменник хотів би бачити і у сучасних йому аристократах. Зовсім інший Бріан де Буагільбер. З’являється як сувора, тверда людина. Видно його відношення до церкви, його віра. Незважаючи на свій титул священної особи він досить вульгарно говорить про саксонську принцесу Ровену, зовсім не як духовна особа. І ми бачимо його не як позитивного персонажа. Гордий та самовпевнений, він терпить нищівний удар по самолюбству. Далі він, можливо з причини втрати авторитету, вдаряється в усі тяжкі. Він бере в полон Ревекку і просто губить голову. Він закохується в Ревеку, видна його внутрішня боротьба. Він готовий відмовитися від свого титулу, імені, він готовий кинути себе, знеславити заради своєї пристрасті. В його душі йде запекла боротьба. Ось коли перед нами постає він справжній! Пристрасна натура, сильний дух... Але його душа вже знівечена постійною жорстокістю і насильством. Айвенго і Бріан де Буагільбер – сміливі воїни, але у творі вони протиставлені один одному. Вони суперники й вороги, які уособлюють дві різні моральні позиції.