Загальний план будови поверхні території України визначають рівнини та гори. Україна має загалом рівнинний характер поверхні: 70 % її займають низовини і 25 % – височини. Лише 5 % площі країни зайняті горами, що здіймаються на крайньому півдні і заході.
Балка — заглиблення значної довжини (більше від яру), яке з боків має здернованісхили, відкрите в бік загального нахилу поверхні, з плоским або слабо увігнутим дном.[1] Балка є негативною незамкненою простою або складною формою рельєфу[1].
Довжина балок — від сотень метрів до 20—30 км, глибина від декількох метрів до десятків метрів, ширина до сотень метрів.
Яри- глибокі, широкі й достатньо протяжні крутосхилі долини V-подібної форми, які виникають внаслідок ерозії пухких гірських порід тимчасовими лінійними водотоками під час потужних опадів, танення снігу, льоду чи льодовиків. Залежно від місць формування, яри бувають донними (вкладеними, вторинними) чи бічними (первинними, вихідними).
Пагорб, горб, пагорок, пригір — форма рельєфу, що піднімається над навколишньою поверхнею, але лише на обмеженій площі. Найчастіше горби мають чітко виражені вершини, хоча, у разі ескарпів та меси, пагорбом може називатися височина з плоскою поверхнею. Також часто пагорбами вважаються височини з похилими схилами, на відміну від скель, а інколи, для відрізнення від гір, вводиться поріг відносної висоти 200 м.
