Математика бжб, 2 четверть. 5 класс, 1 нұсқа ​

Джамбул Джабаев родился 16 (28) февраля 1846 года в семье бедного кочевника Джабая (каз. Жабай) из рода Шапрашты входящего в состав Старшего жуза.

Согласно семейному преданию, мать Джамбула, Улдан, родила его в то время, когда аул Истыбая (деда Джамбула от набегов, нередких в то время в степи. Это случилось возле горы Жамбыл в верховьях реки Чу (ныне Мойынкумский район Жамбылской области Казахстана). Джабай, отец Джамбула, дал своему сыну имя горы.

В ночь у подножья Джамбула-горы,
Сжавшись комочком у снежной норы,
Мать моя, рабскую жизнь кляня,
В стонах и муках родила меня.
Молча собрался голодный аул,
Дали казахи мне имя Джамбул.

23 июня (5 июля) 1846 года Старший жуз вступил в подданство Российской империи.

Ещё мальчиком Джамбул научился играть на домбре. Дядя Джамбула, брат отца, был известным домбристом. В 14 лет (по другим данным: в 1897 году в возрасте 52 лет) он решил уйти из дома и стать акыном, зарабатывая пением. Пел он под аккомпанемент домбры в стиле толгау (речитатив). Искусству импровизации учился у акына Суюнбая. Джамбул пел исключительно на казахском языке. В конце XIX — начале XX века неоднократно участвовал и побеждал в айтысах (соревнованиях) видных акынов. Славился как мастер обличительных песен. Позже из дореволюционного репертуара с его слов были записаны эпосы «Суранши-батыр», «Утеген-батыр», сказки «Хан и акын», «Сказка о лентяе» и др.

Про повість Вольтера "Простак" Повість “Простак“ була написана Вольтером у 1767 р. Дія повісті "Простак" повністю розгорталася у Франції, хоча головний герой — індіанець з племені гуронів, який за збігом обставин опинився на території Європи.Незважаючи на доволі примітивну композиційну побудову та стриманий виклад думок, протягом твору наскрізно простежувалася його сатирична спрямованість. Найголовніші риси головного героя – здоровий глузд і відвертість. Простак робить вчинки, які прийнятні з погляду природи, але суперечать моралі французького суспільства, представники якого вважають його досить дивним і навіть небезпечним. Чим глибше Простак знайомиться з французькою дійсністю, тим драматичнішим стає його конфлікт з нею. Поступово він розуміє, що навіть Біблію, джерело мудрості й добра, використовують як виправдання брехні, лицемірства, фарисейства, релігійних конфліктів. Чиста душа Простака, не позначена тавром лицемірства, прагне гармонії з собою та людьми, опирається фальші людських стосунків, тоді як інші й не помічають її.  Ідейний зміст повісті Вольтера – згубний вплив суспільства на “природну людину”, що і зумовило складність, багатогранність образу Простака, який протистоїть цивілізації, а не захоплюється нею. Головна суперечність твору: "Природна людина" — "штучна" людина (продукт цивілізації). В центрі уваги ті риси французького життя, які, на думку письменника, суперечили здоровому глузду, природному єству людини: "Його розум, не викривлений помилками, зберіг усю свою природну прямизну. Він бачив речі такими, якими вони насправді є, між тим як ми, під впливом засвоєних у дитинстві поглядів, бачимо їх скрізь і завжди такими, якими вони ніколи не бувають". Природний розум вищий від здорового глузду, набутого в умовах цивілізації, бо остання наскрізь отруєна забобонами. В основі комічного у творі лежала саме невідповідність суджень природного глузду і загальнопоширених суспільних звичаїв (забобонів). Головна сюжетна лінія — історія кохання Простака і юної вродливої Сент-Ів. Спочатку події відбувалися в Нижній Бретані, в пріораті Гірської богоматері. Своїми наївними, але влучними судженнями Гурон, сам того не знаючи, викривав різноманітні суспільні забобони і нісенітниці, зокрема поведінку людей, що заснована на буквальному розумінні релігійних приписів. У другій половині твору Простак, відзначившись у битві з англійцями, що напали на узбережжя, вирушив в Париж за заслуженою нагородою, а заодно за дозволом одружитися з коханою Сент-Ів. Проте "природний розум" не міг знайти спільної мови ні з "державним розумом", ані з "конфесійним розумом".Всі можновладці, до яких звертався Простак, а за ним і Сент-Ів, — це духовні особи; люди, що оточували героїв, говорили майже виключно на релігійні теми і дивилися на світ крізь призму конфесійності. Все суспільство розподілене на ворогуючі релігійні групи. Тут релігійність постала швидше не як забобон, а як прагматична, егоїстична позиція, що вела до особистого збагачення.Вольтер прагнув показати, що релігійність не надає французькому суспільству ніякого ладу, не робить його моральнішим і щасливішим.Твір відобразив атмосферу тих років, коли в більшості католицьких монархій почали забороняти діяльність єзуїтів, аж поки рішенням папи Климента XIV орден не був розпущений зовсім.