*) (f - 15a - n).(-5); 3) (-3r +12 – s)•(-1);
H) -(-6+2d + r);
K) (-4a - 4b-c).(-2);
JI) -9(-m + 3n - 12k);
M) -6(2 - -12p). раскройте скобки ​

Сприйняття минулого з часом мимоволі змінюється. З одного боку, ми стаємо менш залежними від тих, хто "робив історію", ставав її героями чи антигероями, все менше маємо до них "сентиментів". Значно важливішими для нас стають джерела, яких історики відкривають дедалі більше, або аналізують у ширшому контексті.

З другого боку, час невпинно поглиблює прірву між нами та історичною минувшиною. Ця неуникнена дистанція провокує до того, що історики називають модернізацією.

Модернізація в історії становить чи не найбільший бар'єр для розуміння минулого. Це коли на речі та явища далекої минувшини ми дивимося очима людини з сучасним життєвим та освітнім досвідом - немотивовано переносимо цілком сучасні мисленневі практики та стереотипи на інші епохи.

Точка Пастера

Согласно гипотезе "кислородного контроля" Беркнера и Маршалла, содержание кислорода в земной атмосфере вплоть до начала фанерозоя (540 млн лет назад) было ниже точки Пастера (имеется в виду I % от его современного количества) и не допускало существования более высокоорганизованных форм жизни, чем водоросли. Поскольку позже было установлено, что точка Пастера в действительности была пройдена гораздо раньше (более чем за миллиард лет до времени появления первых многоклеточных), причинная связь между этими явлениями была отвергнута, и о гипотезе "кислородного контроля" забыли. Как выяснилось позднее, напрасно.

Дело в том, что однопроцентный уровень содержания кислорода (имеется в виду I % от его современного количества) это тот критический минимум, ниже которого аэробный метаболизм принципиально невозможен; однако для жизнедеятельности макроскопических животных кислорода необходимо существенно больше.