Одна з давньогрецьких легенд присвячено таємничого походженням квіток фіалки. Прекрасний Аполлон - бог сонця - розважав себе тим, що мав чарівну молоденьку німфу - дочка Атласу - жаркими променями сонця.
Бідолаха, знемагаючи від нещадно палючого сонця, почала благати про до до самого грізного і могутнього з богів Зевсу. Розчулившись, Зевс перетворив її в фіалку й укрив від сонця в своїх володіннях - в тіні кущів серед лісу. Сховав від чужих поглядів, залишив лише на милування собі. Поки одного разу дочка Зевса Прозерпіна вирушила на прогулянку в ліс. Виявивши чарівні квіти, Прозерпіна нарвала букет, а на зворотному шляху її викрав підступний Плутон. З переляку Прозерпіна кинула букет, і фіалки розсипалися з божественних небес на грішну людську землю.
*** Квітки лілово-сині, Як крапельки чорнила. Прийшов з лісу з ними я І мамі подарував. (фіалка)
