Учебник по тарасенкова. номер 1423 ( 5-8 ) решить уравнения св-ом номер 1. учебник -

Плавание – самый красивый , и самый полезный вид спорта. Оно имеет необычайно давнюю историю. Ещё Древними славянами проводились соревнования по плаванию, суть их была такова: люди плавали в реке и ловили рыбу руками, тот кто приносил на берег самую крупную рыбу, того и считали победителем. Эти соревнования совсем не похожи на современные, но тем не менее, умение плавать имело в них решающее значение.  Плавание не мало важно для здоровья человека, т.к во время занятии этим видом спорта очищается кровь , развивается дыхательная система, а также при  занятиями плаванием кровь насыщается кислородом. Так же этот вид спорта снимает психологическую нагрузку. В воде нервная система  успокаивается. При нахождении человека в воде снимается напряжение в области позвоночника и тазобедренного сустава, и именно поэтому оздоровительное плавание обширно используется в медицине. В XX веке люди стали сочетать такие дисциплины как плавание и аэробика – аквааэробика. Этим методом плавания пользуются в основном люди с повышенным весом , проблемами спины.
.История плавания до н.э.

Со времени своего появления на Земле человек всегда был связан с водой. Именно в долинах больших рек - Нила, Тигра и Евфрата, Хуанхе и Янцзы, Инда и Ганга - зародилась человеческая цивилизация. Вода имела огромное значение в жизни первобытных людей, что послужило причиной обожествления этой стихии, внушавшей слабому еще в борьбе с природой человеку чувство преклонения и страха. Культ воды существовал практически у всех народов с самых древних времен. 
В 1890 г. впервые проходит первенство Европы по плаванию, в 1896 г. его включают в программу первых современных Олимпийских игр. Особую популярность плавание приобрело в конце 19 века. В 1890 было проведено первое первенство Европы по плаванию. В 1894 году соревнования по плаванию были включены в программу современных Олимпийских игр, что оказало большое влияние на развитие всех видов плавания.   

Мабуть, філософська казка «Маленький принц» є одним з найвідоміших творів А. Сент-Екзюпері. Вона стала найпоетичнішим вираженням філософських ідей письменника. Герой казки – маленький мешканець астероїда В-612, який несподівано з’являється перед льотчиком, що потерпів аварію і залишився на самоті серед пісків Сахари.Автор не приховує, що його оповідь казкова, а головний герой цієї казки втілив в собі ті якості, які надають сенс і зміст людському життю, втілив маленьку частинку живої людської душі. У нього розумний погляд на оточуючий світ, добре і щире серце.На інших планетах маленький принц бачив багато мешканців, які своє життя присвятили безглуздим заняттям. Це й король, який правив усім світом і при цьому не мав підданих, і самолюб, що насолоджувався своїм марнославством, і гіркий п’яниця, і «ділова людина», яка була зайнята підрахунком зірок на небі.Серед землян таких людей теж було дуже багато. Маленький принц життя дорослих людей взагалі вважав нерозумним. Під час своєї подорожі він зрозумів, що без людей на світі погано, але з ними ще гірше. З точки зору звичайної людяності те, що роблять земляни, просто незбагненне. Найбільшою силою на землі володіють безглузді люди, а правдиві і чисті душею істоти найчастіше слабкі і беззахисні. Як не дивно, але слабкою людину робить те, що є в ній найкраще: щирість, дружелюбність, правдивість, чуйність і ніжність душі.Однак у перевернутому і безглуздому земному світі Маленькому принцу все ж таки вдалося зустрітися зі справжньою щирістю. Одну з найголовніших істин відкрив йому Лис: людські відносини можуть будуватися на прихильності, любові або простому прирученні. Але істину пізнаєш, тільки кохаючи. «Ось мій секрет , - казав Лис, - він дуже простий: уважне одне лише серце. Найголовнішого очима не побачиш».І це напрочуд вірний висновок, адже покликання кожної людини – безкорислива любов до тих, кому вона потрібна, відповідальність за тих, кого вона приручила. Життя дається кожній людині, щоб прожити його серед інших, і щоб прожити не марно. На мій погляд, це і є мораль дивної казки «Маленький принц».У фіналі казки Екзюпері торкається теми смерті, причому підходить до цієї теми по-своєму. Герой його твору міркує, що смерть неминуча, але вважати, що смерть позбавляє життя людини сенсу, ні в якому разі неможна. Маленький принц змушує примиритися з неминучістю смерті і зрозуміти, що живою залишається душа людини, яка і протиставляється філософії, що позбавляє будь-якого сенсу нашого існування.