О.Генрі не випадково порівнює Бермана з Мойсеєм. Як пророк блукав зі своїм народом 40 років пустелею, так і Берман мріяв створити шедевр – намалювати безсмертну картину.
Ризикуючи життям Берман і Мойсей виконали свою місію. Біблійний пророк привів свій народ у землю обітовану і передав людям 10 заповідей Божих, які до людині врятуватися від гріха, а художник намалював свій шедевр – останній листок плюща на стіні сусіднього будинку. Тим самим врятував Джонсі від смерті.
Негативні риси Бермана:
Типовий невдаха, пияка,бридкий , старий буркотун, приречений ніколи не створити свій шедевр,неохайний, від нього тхне яліцівкою, потворна зовнішність, «пес-охоронець», усе життя витратив на чекання Музи.
Позитивні риси Бермана:
Милосердя, доброта, чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді, гуманний, готовий до самопожертви, небайдужість, співчутливий – найкращі риси людей. Саме таким і був художник – невдаха.
Образ Джонсі
бліда
непорушна, мов статуя
мініатюрна
«недокрів’я»
вполював Пневмонія,
не бажає боротись із хворобою, готова була вмерти
Образ Сью
надійна
терпляча
відповідальна
Объяснение:
«Распятие» (также «Распятие с предстоящими») — икона, созданная иконописцем Дионисием около 1500 года для праздничного ряда иконостаса Троицкого собора Павло-Обнорского монастыря; в настоящее время находится в собрании Третьяковской галереи (инв. 29554). Является одной из немногих икон, уверенно атрибутируемых Дионисию[1]. Каменный Троицкий собор монастыря был построен в 1505—1516 годах Василием III, то есть позже создания иконостаса. Вероятней всего, иконостас создавался ещё для старого, деревянного, собора, либо с расчётом на установку в только проектируемом каменном соборе. После закрытия монастыря в 1924 году Троицкий собор был разрушен, иконы переданы в различные музеи. «Распятие» поступило первоначально в Грязовецкий музей, а в 1924 году — в Вологодский. В 1929—1930 годах икона экспонировалась на выставке древнерусского искусства, проходившей в Берлине, Кёльне, Гамбурге, Франкфурте и Лондоне. В 1932 году поступила в Государственную Третьяковскую галерею.
