Написати однією тривалістью
4/8
3/32
8/8
2/1​

Мюзикл — це жанр музичної вистави або музичного фільму, основу якого складають спів і хореографічні номери. Усе це об’єднано єдиним художнім задумом. Мюзикл — один з наймолодших жанрів сучасного музичного театру. Дехто вважає його американським різновидом оперети.

Пригадайте оперети і мюзикли, які ви слухали раніше. Поміркуйте, у чому полягає їхня відмінність.

Головна відмінність між оперетою і мюзиклом полягає у значенні музики в порівнянні з розмовними сценами. Музика в мюзиклі є одним із засобів музично-сценічного монтажу поряд з хореографією, пластикою, постановочними ефектами тощо.

Від інших різновидів драматичних творів для музичного театру (опера, оперета, балет) мюзикл вирізняється передусім синтетичністю: ані вокальні, ані танцювальні номери, ані музичний супровід у мюзиклі не є самодостатніми — вони лише слугують рівноправними засобами передання змісту. Сюжет, образи дійових осіб, ідейний зміст відіграють у мюзиклі велику роль, тому мюзикл, на відміну від опери та оперети, як правило, прийнято виконувати мовою, зрозумілою глядачеві, тобто сучасного побутовою та естрадною мовою музики

Объяснение:

Народная музыка, музыкальный фольклор[1] или фолк-музыка[2][3][4][Прим. 1] (англ. folk music[5], фр. folklore musical[5], нем. Volksmusik[5]) — музыкально-поэтическое творчество народа, неотъемлемая часть народного творчества, существующего, как правило, в устной форме, передаваемого из поколения в поколение[6]. Поскольку народная музыка известна всем общественно-историческим формациям (как устным, так и письменным), то её следует рассматривать не только как компонент народного творчества, но и, в более широком смысле, как ветвь (корень) музыкального искусства[6]. Одна из главных ветвей, которую обычно сравнивают с музыкой популярной и академической[7]. Существует также определение термина «народная музыка» — традиционная музыка отдельно взятого народа или культуры[8].

Иоганн Готфрид Гердер (1744–1803) был одним из первых учёных, описавших народную музыку с теоретической точки зрения. Он, как и другие ранние исследователи, указывали на прямую связь между народной музыкой и природой. В XIX веке народная музыка считалась если не «музыкой природы», то, по меньшей мере, природной, естественной музыкой, не подверженной городским влияниям. Исследователи того времени рассматривали в основном следующие вопросы: существует ли связь между классической и народной музыкой, а также обнаруживаются ли следы происхождения и форм народной музыки в языке или движении. Наибольшее значение в осмыслении народной музыки имели музыкально-этнографические исследования, проведенные под руководством американского филолога Френсиса Джеймса Чайлда (1825–1896) в Великобритании и венгерским композитором и фольклористом Белой Бартоком (1825–1945) в странах Восточной Европы[7].