Визначити і підписати всі інтервали і акорди. Побудувати все в e-moll, g-moll.

Музика в моєму житті

Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може до пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани.

Музика — стародавній вид мистецтва, здатний об'єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характерами, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, однаково схвильовано й благоговійно завмирають під зливою дивовижних, чаруючих звуків. І вже на другий план відходять життєві негаразди й турботи, залишається тільки влада мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного, підносить нас до висот розуміння смислу життя.

Я люблю музику, особливо духовну. Слухаючи її, розумієш, що тільки Боже благословення могло до композиторові створити таку красу, таку досконалість поєднання звуків, таку чистоту й гармонію.

Здається, розкривається церковна баня і з блакиті небесної ллється на людей Божа благодать. І злітають в небо голуби, і лагідне сонце пестить своїм промінням землю, і лунають десь у височині кришталеві дзвони.

Музика Максима Березовського... Від неї світлішає похмурий день, зникає втома, з'являється бажання творити добро, прощати зло, любити людей і весь цей незбагненно прекрасний у своїй гармонії світ...

Багато видів мистецтва існує в ньому, кожен з них — джерело естетичної насолоди. Але музика — це завжди зустріч з радістю польоту, з можливістю мріяти й сподіватися на здійснення своїх сподівань.

Основной задачей романтизма было изображение внутреннего мира, душевной жизни, а это можно было делать и на материале историй, мистики и т. д. Нужно было показать парадокс этой внутренней жизни, ее иррациональность.
В своем воображении романтики преображали неприглядную действительность или же уходили в мир своих переживаний. Разрыв между мечтой и действительностью, противопоставление прекрасного вымысла объективной реальности лежали в основе всего романтического движения.

Романтизм впервые ставит проблему языка искусства. “Искусство – язык совсем иного рода, нежели природа; но и в нем заключена та же чудесная сила, которая столь же тайно и непонятно воздействует на душу человека” (Вакенродер и Тик) . Художник – толкователь языка природы, посредник между миром духа и людьми. “Благодаря художникам человечество возникает как цельная индивидуальность. Художники через современность объединяют мир с миром будущим. Они являются высочайшим духовным органом, в котором встречаются друг с другом жизненные силы своего внешнего человечества а где внутреннее человечества проявляется прежде всего”(Ф. Шлегель) .

Однако романтизм не был однородным течением: его идейное развитие шло в различных направлениях. Среди романтиков были реакционно настроенные писатели, приверженцы старого режима, которые воспевали феодальную монархию и христианство. С другой стороны, романтики с прогрессивным мировоззрением выражали демократический протест против феодального и всяческого гнета, воплощали революционный порыв народа к лучшему будущему.

Романтизм оставил целую эпоху в мировой художественной культуре, его представителями были: в литературе В. Скотт, Дж. Байрон, Шелли, В. Гюго, А. Мицкевич, и др. ; в изобразительном искусстве Э. Делакруа, Т. Жерико, Ф. Рунге, Дж. Констебл, У. Тернер, О. Кипренский и др. ; в музыке Ф. Шуберт, Р. Вагнер, Г. Берлиоз, Н. Паганини, Ф. Лист, Ф. Шопен и др. Они открыли и развили новые жанры, обратили пристальное внимание к судьбам человеческой личности, раскрыли диалектику добра и зла, мастерски раскрыли человеческие страсти и др.

Виды искусства в своей значимости более или менее уравнялись и дали великолепные произведения искусства, хотя романтики в лестнице искусств первенство отдавали музыке.