Прелюдии Шопена
Слово «прелюдия» на латинском языке означает «вступление».
В старинной музыке она действительно выполняла скромную роль вступления к чему-то важному: к пению хорала, к фуге, сонате или ещё какой-нибудь пьесе.
В XVIII веке инструментальные прелюдии начали не только предварять другие пьесы, но и создаваться как самостоятельные произведения. Это, например, органные хоральные прелюдии И. С. Баха (использующие мелодии григорианского хорала). Одновременно в его творчестве утвердился «малый» цикл «прелюдия - фуга». А в двух томах «Хорошо темперированного клавира» им были созданы два «больших» цикла из 24 прелюдий и фуг во всех мажорных и минорных тональностях.
В творчестве Шопена прелюдия совершенно изменила свои назначение и цель. Каждая из его прелюдий – законченное целое, в котором запечатлён один образ или настроение.
Шопен создал своеобразный цикл из 24 прелюдий, написанных во всех мажорных и минорных тональностях. Они похожи на альбом кратких музыкальных записей, отражающих внутренний мир человека, его чувства, мысли, желания. Недаром замечательный русский пианист А. Г. Рубинштейнназвал прелюдии Шопена «жемчужинами».
1838 год - важный этап в творчестве Шопена. Он завершил работу над прелюдиями. Долгие годы ушли на их создание. «Шопен создал свои гениальные прелюдии – 24 кратких слова, в которых сердце его волнуется, трепещет, страдает, негодует, ужасается, томится, нежится, изнывает, стонет, озаряется надеждой, радуется ласке, восторгается, снова печалится, снова рвётся и мучается, замирает и холодеет от страха, немеет среди завываний осенних вихрей, чтобы через несколько мигов опять поверить солнечным лучам и расцвести в звучаниях весенней пасторали...» - так поэтично характеризует прелюдии наш с вами соотечественник, русский музыкант Николай Филиппович Христианович.
24 прелюдии Шопен отослал в Париж; их издание тут же вызвало отклик Роберта Шумана, утверждавшего, что «на каждой из них тончайшим жемчугом выведено: это написал Фридерик Шопен, самый неповторимый из гениев современности... Он есть и остаётся самым смелым, самым гордым поэтическим гением нашего времени». В другом отклике на произведения польского гения Шуман говорил: «Произведения Шопена - это пушки, прикрытые цветами...»
У музичній школі часто в якості домашнього завдання з сольфеджіо задають вправи на опевание стійких ступенів. Вправа це красиве і дуже корисне.
Сьогодні ж наше завдання - розібратися, які звуки в гамі стійкі, а які нестійкі. В якості прикладів вам будуть запропоновані виписані звукоряди тональностей до п'яти знаків включно, в яких вже відзначені стійкі і нестійкі звуки.
У кожному прикладі дається відразу дві тональності одна мажорна, а інша паралельна її мінорна. Так, що зорієнтуєтесь.
Які ступені стійкі, а які нестійкі?
Стійкі - це, як вам відомо, перша, третя і п'ята сходинки (I-III-V), які мають відношення до тоніки і разом складають тонічний тризвук. У прикладах - це не зафарбовані нотки. Нестійкі сходинки - це всі інші, тобто друга, четверта, шоста і сьома (II-IV-VI-VII). У прикладах ці нотки зафарбовані чорним кольором. Наприклад:
Стійкі і нестійкі ступені в до мажорі і ля мінорі
стійкі і нестійкі ступені в до мажорі і ля мінорі
Як вирішуються нестійкі ступені?
Нестійкі ступені звучать трохи напружено, і тому «мають велике бажання» (тобто тяжіють) перейти (тобто вирішитися) в стійкі ступені. Стійкі ж ступені, навпаки, звучать спокійно і равновесно.
Нестійкі ступені завжди вирішуються в найближчі стійкі. Так, наприклад, сьома і друга сходинки тяжіють в першу, другу і четверту можуть вирішитися в третю, четверта і шоста ступені оточують п'яту і тому їм зручно переходити саме в неї.
дозвіл нестійких ступенів у стійкі
Співати ступені потрібно в натуральному мажорі і гармонічному мінорі
Ви напевно вже знаєте, що мажорний і мінорний лад відрізняються за своєю будовою, по порядку тонів і півтонів. Якщо призабули, то можна прочитати про це тут. Так от, для зручності мінор у прикладах узятий відразу в гармонійному вигляді, тобто з підвищеною сьомий сходинкою. Тому не лякайтеся тих випадкових знаків альтерації, які вам весь час будуть потрапляти в мінорних гамах.
Як опевать ступені?
Дуже співаємо одну із стійких сходинок і потім по черзі переходимо на одну з двох сусідніх нестійких: спочатку вище, потім нижче або навпаки. Тобто, наприклад, в до мажорі у нас стійкі звуки - до, ми і сіль, тому опеванія будуть такі:
