Симфони́ческая му́зыка — понятие, характеризующее и объединяющее широкий спектр музыкальных форм и жанров, которые обладают специфическими признаками, атрибутивными свойствами и важнейшими внутренними качествами симфонизма. Эта музыка рассчитана для исполнения симфоническим оркестром. Это наиболее значительная и богатая сфера инструментальной музыки, которая охватывает и большие многочастные произведения, наполненные сложным идейно-эмоциональным содержанием, так и небольшие музыкальные пьесы[1].
Она развивалась в 19 веке.
Симфония Чайковского одна из самых известных симфоний в мире. В этой симфонии присутствуют такие инструменты как скрипка, виолончель, фортепиано, контробасс, ударные инструменты, арфы, альты и другие
Объяснение:
ответ: частина симфонії, сонати, квартета чи самостійна музична п'єса у жвавому, стрімкому темпі, з гострохарактерними ритмічними і гармонійними зворотами, переважно, в тридольному розмірі. Зазвичай це п'єса стрімкого, ритмічно-гострого руху. П'єси для окремих інструментів, часто гостро римовані, насичені несподіванками та мелодичними зворотами.
Объяснение:
Незліченні скерцо демонструють різноманітні відтінки музичного гумору. Склався цілий комплекс прийомів, здатний передавати такого роду задуми: жартівливі переклички мотивів, що перекидаються з регістра в регістр або від одного інструменту до іншого, всякого роду несподіванки — «сюрпризи», подача якихось простих явищ в незвичайному, дивному освітленні або ж їхній злам, зміщення і т. д.
