Найважливіше місце в творчості Шуберта зайняли мистецькі пісні для голосу і фортепіано (близький до романсу жанр, який називається німецькою мовою Kunstlied). У цьому жанрі Шубертові вдалося досягти втілення глибокого змісту внаслідок тіснішого поєднання слова і музики, зростання значущості та індивідуалізації музичних образів. Вокальна мелодія в піснях Шуберта (що нерідко містить речитативні елементи) переважно має в собі цілісне музичне узагальнення. Партія фортепіано відіграє важливе виразне, а часто й музично-зображувальне значення. Шуберт розвинув і збагатив колишні типи пісень, створив новий тип пісні наскрізного розвитку з об'єднавчим варійованим мотивом в партії фортепіано, а також перші зрілі зразки пісенного циклу.
Объяснение:
Бетшовен потерял слух из-за этого ничего не слышал.
Бетховен начал терять слух около 1796 года. Он страдал тяжелой формой тинита, "звон" в ушах мешал ему воспринимать и оценивать музыку, на более поздней стадии болезни он избегал и обычных разговоров. Причина глухоты Бетховена неизвестна, высказываются такие предположения, как сифилис, отравление свинцом, тиф, аутоиммунные расстройства (такие, как системная красная волчанка), и даже привычка окунать голову в холодную воду, чтобы не заснуть. Объяснением, основанным на результатах посмертного исследования, является воспаление внутреннего уха, которое со временем усугубляло глухоту. Из-за высокой концентрации свинца обнаруженной в пробах волос Бетховена, эта гипотеза была обстоятельно проанализирована. Хотя вероятность отравления свинцом, очень высока, глухота связанная с ним, редко принимает форму, которая отмечена у Бетховена
