Осознанно или нет, мы всегда пытаемся выявить источники и первоисточники (авторов, владельцев), когда слушаем музыку. Это происходит и на концертах, и во время музыкальных аудиозаписей. Делить поступающую к нам информацию на "чужую" и "свою" - нормально, этот механизм относится к базовым человеческим особенностям. Так мы проводим черту между собственным миром, где мы вольны делать, что захотим, и миром других людей, где следует быть осторожнее.
Система "свое - чужое" позволяет представить музыку в семи состояниях (см. семь секторов на схеме). Попробуем при этой теории объяснить слабые места современной музыки как искусства по сравнению с классической. Если эти мои размышления покажутся вам слишком философскими - можете прочитать абзацы, выделенные жирным шрифтом, и переходить к следующему разделу.
Семь состояний музыки. Классификация музыки на основании теории "свое - чужое".Музыка вокруг нас - это мир звуков, которые не отделены от других систем. Мы не знаем, как эта музыка связана с другими людьми и нами. Мы еще не успели понять, достойна ли она нашего внимания, но уже не сомневаемся в том, что она существует.
Чужая музыка - это охраняемая территория. Мы уважаем эту комбинацию звуков, соотносим ее с определенными людьми и не вмешиваемся. Чужая жизнь следует своим правилам, и это ее право.
Своя музыка - это привычный музыкальный мир в нашей голове, который делает нашу жизнь ярче, насыщеннее, гармоничнее. Эти мелодии мы напеваем себе под нос, эти образы мы прокручиваем снова и снова. Мы уверены, что эта музыка является нашей собственностью, и не задумываемся о том, как она связана с другими людьми и окружающим миром.
Три эти категории достойны отдельного изучения философами, но в данный момент нас гораздо больше интересует то, что происходит на их пересечении.
Когда мы понимаем, что какая-то музыка вокруг нас является чужой, связана с какими-то явлениями и людьми, для нас практически ничего не меняется. Мы по-прежнему считаем такую музыку частью окружающего мира, то есть частью немузыкальных культур. К примеру, когда мы посещаем кинотеатр или ледовое шоу, мы слышим фоновое музыкальное сопровождение и понимаем, что музыка здесь - это всего лишь часть чего-то немузыкального (конечно, если это не мюзикл).
Рекомбинация музыкальных ценностей - это использование чужих идей в своем музыкальном мире. Когда мы вплетаем мелодию Баха или Кобейна в собственную жизнь, изменяем эту мелодию, дополняем ее своими образами, гармониями или делаем ремикс; мы проделываем именно такую работу - рекомбинируем и нисколько не стесняемся этого; отдавая, однако, должное авторам.
Музыкальные культуры - это попытка найти гармонию между тем, что звучит вокруг, и музыкой в нашей душе. Это радость от услышанной в автобусе знакомой мелодии; это тот момент, когда ты начал подпевать застольной песне или артисту на концерте. Музыкальные культуры являются нашим индивидуальным механизмом адаптации к действительности через музыку - это оттиск нашей души в окружающем мире.
Объяснение:
Дослідження культурного впливу Візантії на Київську Русь становить значний науковий інтерес. По-перше, візантійська культура відігравала дуже важливу роль не тільки тому, що стала спадкоємицею греко-римської античності, а й увібрала в себе західну і східну духовні традиції. По-друге, оскільки Візантія також чинила помітний вплив на формування і розвиток культур країн Південної та Східної Європи, це сприяло її особливим, тіснішим історичним зв'язкам з Київською Руссю. Важливість даного дослідження пов'язано з тією роллю в різних сферах, яку на міжнародній арені в цей період грали обидві країни: політичної, військової, економічної та релігійної. Візантійська імперія і в політичному, і в культурному відношенні була провідною силою середньовічного світу, принаймні, до початку хрестових походів. Але і після першого хрестового походу Візантія все ще займала важливе місце на Близькому Сході, і тільки після четвертого походу позначився неухильний занепад її колишньої могутності.
Безумовно, прийняття Київською Руссю християнства було найважливішим фактом для розуміння характеру та особливостей культурного впливу Візантії на Київську Русь. Історичний вибір, зроблений в 988 р князем Володимиром (980-1015 рр.) був, безумовно, не випадковим. Місце розташування Русі між Сходом і Заходом, перехресний вплив на неї різних цивілізацій справило плідний вплив на духовне життя і культуру всього російського народу. Музична культура. Церковний спів після Хрещення Русі (988 р.) став важливим елементом російської музичної культури. Відповідно до візантійської традиції Російська Церква відкидала інструментальну музику. До кінця XI-початку XII століття з'являються перші рукописні книги, що включали в себе пісні для богослужіння. За своїм змістом вони відчували візантійське церковний вплив, але вже з'явилися і відмінні риси, властиві тільки давньоруським народам. Ймовірно, що відомості про музичну культуру Русі традиційно витягувалися з різних жанрів усної народної творчості. Зрозуміло, Візантія справила величезний вплив на музичну культуру, надовго вперед визначивши шлях розвитку російської музики. Так, візантійський канон ліг в основу співочої церковної культури Стародавньої Русі.
Таким чином, культурний вплив Візантії на Русь було глибоким, торкнулося різні аспекти культури і сприяло її розвитку в наступні століття.
