Бетховен — ключова фігура класичної музики в період між класицизмом і романтизмом, один з найбільш виконуваних композиторів у світі. Він писав у всіх існуючих в його час жанрах, включаючи оперу, музику до драматичних спектаклів, хорові твори. Найбільш значними в його спадщині вважаються інструментальні твори: фортепіанні, скрипкові і віолончельні сонати, концерти для фортепіано, для скрипки, квартети, увертюри, симфонії. Творчість Бетховена справила значний вплив на симфонізм XIX і XX століть[6].
5-я симфония — «симфония Судьбы» , написана под гнетущими переживаниями, связанными с прогрессирующей глухотой, в симфонии можно почувствовать, как Судьба стучит в двери, но несокрушимая душа мечется, пытается уйти от тьмы и найти свет; пытаясь найти успокоение в единении с природой рождается 6-я симфония «Пасторальная» (пастушеская, сельская) ; 9-я симфония — итог всей жизни, его страстей, волнений и радостей, призыв не падать духом и никогда не сдаваться.
Мне кажется, смыслом жизни она для Бетховена стала.
