Походить з сім'ї полковника кірасирського полку
Народився в селі Гриньки Полтавської губернії в родині дворянина Віталія Романовича Лисенка, полковника Орденського кірасирського полку. Герб роду Лисенків – схрещені шабля й стріла на золотому щиті – був внесений у Частину 1 "Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи". Засновником роду офіційно вважався Іван Лисенко, який свого часу був полковником чернігівським, переяславським, а також генеральним осавулом і наказним гетьманом Війська Запорозького.
Написав музику, щоб привабити дівчину
Микола Лисенко товаришував з Михайлом Старицьким. На канікулах після п'ятого класу гімназії Лисенко та Старицький закохалися в одну й ту саму дівчину. Вона гостювала на сусідньому хуторі, звали її Текла. Ревнощів між хлопцями не було, і вони разом склали план, як завоювати її серце. Вирішили, що Микола напише музику, а Михайло – вірші. Так і зробили. Коли батьків не було вдома, паничі в парадних гімназичних мундирах подалися до Теклі. Вона сиділа на хуторі сама. Хлопці після вечірнього чаю з успіхом оприлюднили свій спільний твір. У нагороду Текля простягнула їм обидві руки для поцілунку і лишила їх ночувати на хуторі – щоб уранці їхати разом на пікнік до Дніпра. Хлопці не спали – ділилися враженнями та планами на завтра. На світанку з дому прислали грізну записку з наказом негайно повертатися. Нещасні коханці поїхали, не попрощавшись.
Вважається засновником української національної музики
Суттєву роль у цьому відіграла як його композиторська, так і етнографічна діяльність. У композиторській спадщині Лисенка важливе місце займають твори на тексти Тараса Шевченка. Музика до "Кобзаря", "Радуйся, ниво неполитая", "Б’ють пороги", "Гайдамаки", "Іван Гус" стали наріжним каменем подальшого розвитку українського академічного музичного мистецтва та утвердження його самобутності. Лисенко — автор опер "Різдвяна ніч", "Утоплена", "Наталка Полтавка", "Тарас Бульба", "Енеїда", дитячих опер "Коза-Дереза", "Пан Коцький", "Зима і Весна", які стали основою українського національного оперного мистецтва.
Захистив дисертацію про розмноження водоростей
Закінчивши гімназію, Лисенко вступив на природничий факультет Харківського університету. Але 1860 року через матеріальні труднощі родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола разом із троюрідним братом Михайлом Старицьким перевівся до Київського університету. Його він закінчив із відзнакою, а 1865 року захистив дисертацію на тему "Розмноження нитчастих водоростей".
Від громадянського шлюбу мав семеро дітей
Працював педагогом з фортепіано в інституті шляхетних дівчат. Тоді ж настали зміни і в особистому житті – Микола Віталійович взяв другий (цивільний) шлюб з Ольгою Липською, яка була піаністкою і його ученицею. Від цього шлюбу мав сім дітей (двоє з них померли в ранньому віці). Цікаво, що своїй громадянській дружині Лисенко не присвятив жодного твору. Натомість своїй першій дружині Ользі О'Коннор він присвятив 11 творів, серед яких обробка української народної пісні "Ой на гору козак воду носить…".
На схилі літ мав роман з дівчино, на 44 роки молодшою
Після смерті Ольги мав іще один роман – із молодшою на 44 роки Інною Андріанопольською. "У світі цілому немає мені ближчої, ріднішої, милішої за Вас, – писав Микола Лисенко Інні, своїй учениці з Київського інституту благородних дівчат, – "Я, як божевільний, мчу на інститутську гору й із завмиранням і хвилюванням входжу в інститутський двір, радіючи, що знаходжуся вже там, де й Ви, що ось хвилина-друга, і я можу побачити Вас хоч здалеку".
Вони познайомилися 1906-го: маестро було 64, Інні – 16. "Я сьогодні зачарований Вами. Все прекрасне в житті й жіночне я знайшов у Вас, і в тому саме освітленні, яке я, відповідно до особистих своїх смаків, ціную, високо ціную", – писав іншого разу.
Объяснение:
Имеется ввиду, что в тональности, например, до-мажор, мажорными будут следующие трезвучия: до-мажор, фа-мажор, соль-мажор. А это и есть 1, 4 и 5 ступени натурального мажора.
Ступени считаются следующим образом, опять же, для удобства, возьмем до-мажор:
1 - до,
2 - ре,
3 - ми,
4 - фа,
5 - соль,
6 - ля,
7 - си.
(тон, тон, полутон, тон, тон, тон, полутон)
В миноре другое отношение между ступенями - тон, полутон, тон, тон, полутон, тон, тон, соответственно, в до-миноре:
1 - до,
2 - ре,
3 - ре#,
4 - фа,
5 - соль,
6 - соль#,
7 - ля#.
Обратим внимание, что 1, 4 и 5 ступень остались теми же нотами (Минорное трезвучие является диатоническим аккордом и строится на I, IV и V ступенях натурального минора) .
Мажорные и минорные аккорды состоят из трех звуков - примы, терции и квинты, где прима - это основной тон аккорда, терция - третья ступень относительно примы, квинта - третья ступень относительно терции и пятая относительно примы.
1, 4, и 5 ступени лада (тональности) соответствуют названию лада - в мажорном они мажорные, в минорном - минорные
