Импрессиони́зм (фр. impressionnisme ← impression «впечатление») — одно из крупнейших течений в искусстве последней трети XIX — начала XX веков, зародившееся во Франции и затем распространившееся по всему миру[1]. Представители импрессионизма стремились разрабатывать методы и приёмы, которые позволяли наиболее естественно и живо запечатлеть реальный мир в его подвижности и изменчивости, передать свои мимолётные впечатления. Основой импрессионистического метода, который можно охарактеризовать как квинтэссенцию живописи, является восприятие и изображение объектов окружающей художника действительности не автономно, а в отношениях к окружающей пространственной и световоздушной среде: рефлексах, бликах, тепло-холодных отношениях света и тени; шире — запечатлеть само пространство и время. В этом заключаются и сильные, и слабые стороны импрессионистического метода. Сосредоточив своё внимание на тональных отношениях и валёрах, живописцы ослабили рисунок, композицию, чувство формы и материальности изображаемых предметов.
•Симфо́нія — жанр оркестрової музики, великий твір для оркестру. Класичні зразки симфонії написані для симфонічного оркестру і являють собою цикл з 4 частин, перша з яких пишеться в сонатній формі. Існують також симфонії для струнного, камерного, духового та інших складів оркестру.
•suite — «ряд», «последовательность», «чередование») — одна из основных разновидностей циклической формы в инструментальной музыке; состоит из нескольких больших частей, в старинном жанре сюиты обычно контрастирующих между собой.
•Обработка в музыке, всякое видоизменение оригинального нотного текста музыкального произведения, преследующее определённые цели, например при его для исполнения любителями музыки, не обладающими высокой техникой, использования в учебно-педагогической практике, исполнения др. составом инструментов
•Що таке ІНТЕРПРЕТАЦІЯ - Музичні терміни - Словники - Словопедія (лат. interpretatio - тлумачення) - художньо - звукова реалізація музичного тексту в процесі виконання, яка залежить від задуму автора та його індивідуальних особливостей, принципів школи або напрямку, до яких належить виконавець. Теорія музичної І.
•Одним з головних завдань музичної інтерпретації є формування художньо самостійної виконавської версії музичного твору. ... Терміном музична інтерпретація позначаються будь-які види творчої діяльності музиканта-інтерпретатора, а також відповідна галузь музичного знання.
•ballade , от лат. ballo - танцую) - первоначально (в средние века) в странах романского языка народная танцевальная песня, позднее у западноевропейских народов также песня повествовательного склада. Жанр возродился и достиг расцвета в профессиональной музыке в эпоху романтизма.
•Ре́квієм (лат. Missa pro defunctis або лат. Missa defunctorum) — траурна заупокійна меса в римо-католицькій церкві, а також музичний жанр, написаний у формі і на тексти заупокійної меси. Оскільки традиційно в католицькій церкві богослужіння велося латинською мовою, текст Реквієму, за винятком Kyrie eleison також складений латиною. Саме слово «Реквієм» дослівно означає «спокій» і походить від початкових слів вступу (Introit) — Requiem æternam dona eis, Domine («Вічний спокій даруй їм, Господи»), що походить з апокрифічної 4-ї книги Єздри. В православних церквах подібною за значенням є панахида, проте остання значно відрізняється від реквієму за формою.
