Зарядка вековка или твой пупок Элит копейку А вы совсем забыли Что летает Моя лапа​

1) народну лірику складають численні і різноманітні пісні, основним змістом яких є переживання, почуття, настрої – взагалі внутрішній світ людини. Лірична пісня завжди пов'язана з побутом російського народу, це справжня художня енциклопедія народного життя, глибоко поетична, задушевна і різноманітна. Колективний характер народної поезії особливо помітний у поезії ліричній

2)Жива в наш час форма строфіки – октава пишеться зазвичай 5,6 стопним ямбом і вживається найчастіше в довгих ліричних віршах – часом з відтінком смутку, а часом, навпаки, у веселому іронічно-жартівливому тоні.

3) пісні про кохання, про мистецтво, про природу і красу рідного краю, улюбленому коні, пісні-посвячення.

4) Відповідно до пісенного мистецтва Арки і Жетісу в цих та інших областях Східного регіону існує і своєрідний інструментальний стиль – шертпе (пальцева, Щипкова техніка гри). Він так само, як і төкпе, характеризується своїм комплексом виразних і мовних засобів.

5) пісня, покликана висловити протест проти проблем у суспільстві-таких, як несправедливість, расова дискримінація, війна, глобалізація, інфляція, соціальна нерівність

6)Основні жанри казахського фольклору: героїчний епос, обрядова пісня, лірична поезія, історичні пісні, пастуші і магічні, весільні та похоронні пісні, казки, легенди, прислів'я та приказки, загадки, чорні пісні, сумні пісні, Обрядові пісні, а також айтиси, риторичні жанри.

7)На відміну від епосу лірика відтворює характерності життя крізь призму авторської свідомості. Тому лірика відрізняється від епосу, перш за все по такому існуючому в ній співвідношенню суб'єкта і об'єкта пізнання життя.Лірика - це співпереживання читача автору вірша.

8)Чудовим прикладом є Вірменський епос, який об'єднав цілих чотири покоління героїв (зазвичай, як це має місце, скажімо, в киргизькому «Манасі» або бурятському «Абай Гесері», дана послідовність не перевищує трьох поколінь.

9)Приклади епічних творів:» Записки мисливця «і.С. Тургенєва,» Темні алеї " і. А. Буніна. Твори в короткій формі відрізняються стислим обсягом, однією сюжетною лінією і обмеженою кількістю героїв.

10) ?

В 1791 году, когда Гайдну было уже около 60 лет, умер, старый князь Эстерхази. Его наследник, не питавший большой любви к музыке, распустил капеллу. Но и ему было лестно, чтобы композитор, ставший известным, числился его капельмейстером. Это вынудило молодого Эстерхази назначить Гайдну пенсию,, достаточную для того, чтобы «его слуга» не поступал на новую службу. 

Гайдн был счастлив! Наконец-то он свободен и независим! На предложение поехать с концертами в Англию он дал согласие. Совершая путешествие на корабле, Гайдн впервые увидел море. А сколько раз он мечтал о нем, стараясь представить себе безбрежную водную стихию, движение волн, красоту и изменчивость окраски воды. Когда-то в молодости Гайдн даже пытался передать в музыке картину разбушевавшегося моря. 

Ново и необычно было все для Гайдна и в Англией. Концерты, в которых он дирижировал своими произведениями, проходили с триумфальным успехом. Это было первое открытое массовое признание его музыки. Университет в городе Оксфорде избрал его своим почетным членом. 

Гайдн дважды посетил Англию. За эти годы композитор написал свои знаменитые двенадцать «Лондонских симфоний». Талант его достигает наивысшего расцвета. Глубже и выразительнее зазвучала музыка, серьезнее стало содержание, богаче и разнообразнее краски оркестра. 

Несмотря на огромную занятость, Гайдн успевал слушать много новой для себя музыки. Особенно сильное впечатление произвели на него оратории (как и в опере, исполнителями оратории являются солисты, хор и оркестр, но сценическое действие в оратории отсутствует) немецкого композитора Генделя, его старшего современника. Впечатление от музыки Генделя было так велико, что, возвратившись в Вену, Гайдн написал две ораторий — «Сотворение мира» и «Времена года». Несколько раньше, на обратном пути из Лондона, проезжая через Бонн, Гайдн познакомился с юным Бетховеном. По приезде в Вену он занимался с ним по композиции. Эти встречи и беседы стали как бы эстафетой, которую передал Гайдн будущему великому композитору. 

«Лондонские симфонии» и оратории были вершиной творчества Гайдна. После ораторий он уже почти ничего не написал. Слишком напряженно жизнь. Силы его иссякли. 

Последние годы композитор провел на окраине Вены, в маленьком домике. Тихое и уединенное жилище посещали почитатели таланта композитора. Беседы касались Особенно любил вспоминать Гайдн свою молодость — тяжелую, трудовую, но полную смелых, настойчивых поисков. 

Умер Гайдн в 1809 году и похоронен был в Вене. Впоследствии его останки были перенесены в Эйзенштадт, где он провел так много лет своей жизни.