Таблица , схема, график на тему " утилизации батареек"​

Чорнозем – особливий тип грунтів, що формуються на лісових суглинках або лісах під впливом помірно-континентального клімату з періодичною зміною позитивних і негативних температур і рівня зволоження за участю живих мікроорганізмів і безхребетних. Як видно з визначення, чорнозем неможливо зробити в штучних умовах або отримати шляхом внесення різних видів добрива.

Основна характеристика грунтуОсновна характеристика грунту – процентний вміст гумусу. Чорнозем відрізняється рекордно високим вмістом гумусу (органічні речовини, утворені в процесі складних біохімічних реакцій і представляють собою найбільш доступну форму для живлення рослин). У чорноземах наших предків його рівень становив 15 і більше%, але на сьогоднішній день прийнято вважати за максимум 14%. Справа в тому, що гумус при інтенсивному землеробстві не встигає відновлюватися і грунту виснажуються.

Не варто думати, що чорнозем – це просто родючий грунт. Насправді його поняття набагато ширше. Його не можна порівнювати з такими органічними добривами як гній або перегній, так як концентрація в них поживних речовин настільки висока, що надмірне їх внесення може негативно позначитися на рості рослин. У чорноземі всі речовини збалансовані і знаходяться в легкодоступній формі.

Наступна характерна риса чорнозему – високий вміст кальцію, потреба в якому у культурних рослин найвища у всіх стадіях росту.

Для чорнозему характерна нейтральна або близька до нейтральної реакція ґрунтового розчину, що робить його універсальним для вирощування сільськогосподарських культур.

Чорнозем має зернисто-грудкувату структуру, яка стійка до вимивання, утворення кірок, вивітрювання і ущільнення. Завдяки такій структурі забезпечується оптимальний водно-повітряний обмін з атмосферою і створюються сприятливі умови для росту коренів. Однак на думку фахівців чорнозем недостатньо пухкий і вимагає додавання піску або торфу.

Заповедник расположен в низовьях дельты Волги, на территории Камызякского, Володарского и Икрянинского районов Астраханской области.Всего в заповеднике обитает 280 видов птиц, из них 72 вида редких птиц, в том числе 40 видов гнездятся, 22 вида встречается во время пролётов и 10 видов относятся к залётным. Здесь останавливаются на пролёте белые журавли — стерхи, — одни из самых редких птиц на планете, гнездятся кудрявые пеликаны, малые бакланы, колпицы, египетские цапли. Все эти виды внесены в Международную Красную книгу. Основу местной орнитофауны составляют водно-болотные птицы, более 30 видов — лесные птицы, и только 3 вида принадлежат к обитателям луговых экосистем и синантропам.

В заповеднике обитает 60 видов рыб: осетровые (белуга, осётр, севрюга), сельдевые (каспийский пузанок, волжская сельдь, черноспинка), карповые (вобла, лещ, сазан, краснопёрка, голавль, жерех, чехонь, серебряный карась), щука, судак, окунь, бычки, колюшка и другие.

Млекопитающие представлены 17 видами, из которых обычны лишь 12. Это кабаны, волки, лисицы, выдры, горностаи, водяные крысы, мыши-малютки и др.

Задачи заповедника

Сохранение и накопление природных ресурсов и генетических фондов дельты Волги и побережья Каспия, а также исследование динамики дельтообразования и жизни её ценозов в целях освоения природных производительных сил дельты и охраны мест гнездования и перелёта водоплавающей птицы, рыбных нерестилищ, рыбных ям, а также редких растений — лотоса, чилима, рдеста, рогоза.

В 1975 году территория заповедника была отнесена к водно-болотным угодьям международного значения (Рамсарская конвенция — дельта Волги).