Яку б я зберіг книгу для збереження літературної спадщини.

Миллионы телезрителей, не покидающих удобного дивана при просмотре любимых передач, во многом обязаны своим комфортом одному человеку — американскому изобретателю Роберту Адлеру, создателю пульта дистанционного управления. Это устройство, появившееся в 1956 году, принесло Адлеру премию «Эмми» Американской академии телевидения и престижную награду американского Института радио-инженерии в номинации «Выдающееся техническое достижение». Попытки создания пульта дистанционного управления предпринимались и раньше. В начале 1950-х годов в продажу поступило устройство под названием Blab-off, что можно перевести примерно как «отключить болтовню». Оно позволяло удаленно регулировать громкость телевизора. Немногим позднее компания Zenith, где Адлер работал почти 60 лет, выпустила пульт дистанционного управления Lazy Bones («Лентяй»), который подсоединялся к телевизору с шнура. Вскоре Zenith представила усовершенствованную беспроводную модель, однако главная проблема осталась нерешенной — в пульте использовался световой сигнал, сбивавшийся от искусственного освещения. И тогда Адлер решил использовать ультразвук, превратив пульт дистанционного управления в по-настоящему практичный и массовый продукт. Его изобретение фактически не имело конкурентов на протяжении четверти века. Современные пульты, в которых используется инфракрасное излучение, появились только в 1980х годах. За свою карьеру Адлер получил около 180 патентов на изобретения в сфере электронной техники. Он удостоился медали Эдисона за разработку ультразвуковых технологий и лучевых трубок, а в 2000 году стал одним из первых, кто был увековечен в американском Зале славы потребительской электроники. Любопытно, что Адлер не был большим поклонником телевидения и не считал пульт дистанционного управления своим главным детищем.

Глобальна зміна клімату – одна з найгостріших екологічних проблем які стоять перед людством. Згідно прогнозів провідних міжнародних наукових центрів з дослідження клімату, протягом наступного століття температура підвищиться на 2-5 градусів за Цельсієм. Такі темпи глобального потепління спричинять серйозні кліматичні зміни і різні екосистеми опиняться під загрозою зникнення.

Сьогодні можна зі впевніністю сказати, що значні кліматичні зміни вже відбуваються. Ми повинні замислитися та зрозуміти, що людство не має права використовувати атмосферу планети для забруднення. Якщо ми не розпочнемо активно діяти, то вже незабаром наблизимось до тої межі, коли глобальну зміну клімату зупинити буде вже неможливо і життя на планеті у майбутньому буде під загрозою.

Більше того, сучасні прогнози настання несприятливих метеорологічних явищ вказують на необхідність сприймати їх за норму сьогодення. Виникає потреба в розробленні та реалізації плану заходів з адаптації до зміни клімату. Адаптація до глобальної зміни клімату – це пристосування у природних чи людських системах як відповідь на фактичні або очікувані кліматичні впливи або їхні наслідки, що дозволяє знизити шкоду та скористатися сприятливими можливостями.

Основною причиною зміни клімату є використання викопного палива та неефективне споживання енергії, що виробляється. Парникові гази, що утворюються внаслідок діяльності людини, викликають посилення парникового ефекту. Надмірна кількість газів, які утворюються в результаті діяльності ТЕЦ, транспорту, сільського господарства, промисловості, а також лісових пожеж, утримують сонячне тепло у нижніх шарах атмосфери, не даючи йому повертатись до космосу.

Наслідки

Найбільш помітним наслідком зміни клімату буде не поступове потепління, а “надзвичайні сітуації” такі як сильні засухи, повені, шторми, урагани, надзвичайно спекотні дні які відбуватимуться частіше.

Рівень світового океану підніметься й океанічні течії можуть істотно змінитись. Людство буде змушене зіткнутися з проблемами водопостачання та з деградацією сільськогосподарських земель та лісів.

Місце України в процесі глобальної зміни клімату

Сьогодні наша держава знаходиться серед першої двадцятки країн світу, які найбільше викидають парникових газів в атмосферу.

15 березня 1999 року Україна підписала Кіотський протокол, який передбачає певні зобов’язання з боку нашої держави. Умови протоколу виявилися дуже м’якими для України оскільки не вимагають зменшення викидів парникових газів, а навіть дозволяють їх збільшення до рівня 1990 року.

Національний екологічний центр України намагається відслідковувати діяльність Українського уряду та впливати на його рішення для скорішого впровадження клімотоохоронних програм. НЕЦУ бере участь у роботі Робочої групи НУО з питань зміни клімату, та тісно співпрацює з дніпродзержинською організацією “Голос Природи” у проведенні просвітницької программи.