Ученики проводили опыты по изучению свойств воды. Ребята взяли две колбы с мерными делениями и налили в обе холодную воду из-под крана. В первую колбу налили воды в два раза меньше, чем во вторую. Обе колбы учитель поставил нагревать на спиртовках. Ребята заметили, что в первой колбе вода испарилась быстрее, чем во второй. 6.3 Если бы ученики захотели выяснить, как влияет температура воды на время её испарения, с какого опыта они могли бы это сделать? Опиши этот опыт.

Ленинградская область богата памятниками природы. Это не только отдельные объекты геологические, водные, ботанические, - но и целостные участки природы - территории, акватории. К территориальным памятникам относятся охраняемые государством урочища - участки с нетронутой особо живописной природой, ценные в научном отношении участки долин, побережий морей и озер, истоки рек, реликтовые озера...

Памятники геологической истории на территории Ленинградской области встречаются в виде живописных скал и геологических обнажений, раскрывающих историческое Земли, а также в виде пещер, водопадов, валунов и некоторых других образований.

Памятниками эти природные объекты называются потому, что они свидетельствуют об истории природы и совершающихся в ней процессах нам раскрыть многие ее тайны.

Так, остатки окаменевшей фауны в геологических обнажениях позволяют нам определить возраст слагающих их горных пород и часто организовать поиски различных полезных ископаемых. Скопления валунов на полях указывают на деятельность ледника в давно минувшие годы...

Геологическое нашей области сложно и многообразно.

В северной части Карельского перешейка на поверхность выходят древнейшие магматические горные породы - граниты. Их изучение позволяет нам проникнуть не только в глубь Земли, но и в глубь веков. Они говорят о том, что в отдаленное от нас докембрийское время, когда на Земле еще не было органической жизни, из ее недр поднимались потоки огненно-жидкой лавы-магмы, сопровождаемые многообразными процессами: вулканическими извержениями, землетрясениями, вертикальными и горизонтальными смещениями отдельных участков земной коры и другими явлениями. У поверхности Земли магма остывала, затвердевала и превращалась в граниты.

Відому групу із семи яскравих зір, що нагадує за обрисами ківш, стародавні греки назвали Великою Ведмедицею. Якщо до неї приєднати менш яскраві зорі, розташовані поблизу «ковша», то за наявності гарної уяви можна провести межі цього сузір’я так, що вони нагадуватимуть обриси якогось великого звіра. У Давній Русі це сузір’я мало різні назви — Віз, Колісниця, Ківш; народи, які населяли в давнину територію України, називали це сузір’я Возом. За аналогією іншу групу із семи менш яскравих зірок, які розташовані поблизу Великої Ведмедиці й також нагадують за обрисами ківш, давні греки назвали  сузір’ям  Малої  Ведмедиці.  Це сузір’я народи Сибіру назвали Малим Ковшем, а народи, які населяли узбережжя Північного Льодовитого океану, бачили в ньому білого ведмедя із задертою догори головою, на носі якого красувалася Полярна зірка, розташована в самому кінці «держална» ковша. Про Велику й Малу Ведмедиць існує багато легенд. Ось одна з них.

 

Велика та Мала Ведмедиці

Колись давно в царя Лікаона, який правив країною Аркадією, була дочка на ім’я Калісто. Краса її видавалася настільки надзвичайною, що сам Зевс зацікавився нею. Саме від бога Калісто народила сина Аркада. Ревнива богиня Гера, дружина всемогутнього Зевса, врештірешт помстилася Калісто. Скориставшись зі своєї надприродної могутності, Гера перетворила дівчину на потворну ведмедицю. Коли ж син Калісто, юний Аркад, повернувшись із полювання, побачив біля дверей палацу дикого звіра, він, нічого не знаючи, мало не вбив свою матір-ведмедицю. Але Зевс не допустив такого страшного злочину: він утримав руку Аркада, а саму Калісто назавжди забрав до себе на небо, перетворивши на прекрасне сузір’я. Подейкують, що піднімав він її за хвіст, тому таким довгим є «хвіст» зоряної Великої Ведмедиці. На Малу Ведмедицю було перетворено улюбленого собаку (за іншими версіями — подругу або служницю) Калісто. Не залишився на Землі й Аркад: Зевс і його перетворив на сузір’я Волопаса, приреченого вічно стерегти на небесах свою матір. Головна зірка цього сузір’я називається Арктур, що означає «сторож ведмедиці».
На небосхилі у вигляді сузір’їв Калісто й Аркад стали ще прекраснішими, ніж на землі. Не лише люди захоплювалися ними, але й сам Зевс з вершини Олімпу часто милувався їхньою красою та безперервним рухом на небосхилі. Гері прикро було гати за чоловіком, який милується своїми улюбленцями. Вона  звернулася  до  морського  бога Посейдона з проханням, щоб Велика Ведмедиця ніколи не торкнулася моря. Нехай помре від спраги! Але Посейдон не послухався Гери. Хіба ж він міг дозволити, щоб кохана його брата, громовержця Зевса, померла від спраги?! Велика Ведмедиця кружляє біля полюса й один раз на добу низько спускається над північним краєм обрію, торкається морської поверхні, втамовує спрагу й після цього знову піднімається нагору, привертаючи своєю красою погляди людей і богів.