Юридична відповідальність грунтується на принципах:
1) законності - полягає в тому що юридична відповідальність настає: за наявності складу правопорушення; за фізичні діяння - дію чи бездіяльність (а не за думки, світогляд, особистісні властивості); за суспільно шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою70; за юридично заборонені діяння, тобто за діяння, що суперечать природі права і букві закону; за власні діяння правопорушника; відповідно до процесуальних норм; за рішенням компетентних органів, котрі визначені законом;
2) обгрунтованості - виражається: у встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння як об'єктивної істини; встановленні інших юридично значущих фактів, пов'язаних з висновками про факт правопорушення і суб'єкта правопорушення. Принцип "презумпції невинуватості" потребує, щоб вина особи, котра притягується до відповідальності, була доведена і визначена у правозастосовному акті;
3) доцільності - полягає у відповідності обраного засобу впливу на правопорушника меті юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права), що вимагає: індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від ваги правопорушення і властивостей правопорушника як особи, котра підлягає відповідальності; пом'якшення відповідальності і навіть відмовлення від застосування засобів відповідальності за наявності можливості досягти її цілей іншим шляхом;
4) невідворотності - полягає: в неминучості настання відповідальності правопорушника; оперативності застосування засобів відповідальності за вчинені правопорушення; ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників. Незнання закону не звільняє від відповідальності. Дія принципу невідворотності покарання не повинна порушувати іншого принципу відповідальності - презумпції невинуватості;
5) своєчасності - означає можливість залучення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення правопорушення. Для адміністративних і дисциплінарних проступків встановлений строк давності в кілька місяців, для кримінальних злочинів - від року до 10-15 років (залежно від ваги злочину та обставин справи). Закінчення терміну давності тягне за собою звільнення від юридичної відповідальності (згідно з адміністративним, кримінальним, трудовим законодавством);
6) справедливості - виявляється в такому: кримінальне покарання не встановлюється за проступки; при встановленні засобів покарання і стягнення не повинна принижуватися людська гідність; зворотної сили не має закон, що встановлює чи підсилює відповідальність, але не пом'якшує її (принцип відповідності покарання тяжкості вчиненого злочину); лише одне покарання встановлюється за одне правопорушення (принцип, що став аксіомою).
ответ:УДК 340.15(477)(07)
Рекомендовано до друку вченою радою Полтавського юридичного інституту
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
(протокол № 4 від 24 квітня 2019 р.)
Рецензенти:
Г. В. Лаврик – доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри
правознавства Полтавського університету економіки і торгівлі;
О. С. Кальян – кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри
підприємництва і права Полтавської державної аграрної академії.
К 59
Козаченко А. І.
Історія розвитку конституціоналізму в Україні: Навч. посібник.
– Полтава: “Астрая”, 2020. – 217 с.
ISBN 978-617-7669-59-2
Історія розвитку конституціоналізму в Україні – історико-теоретична юридична
навчальна дисципліна, яка пропонується для вивчення у юридичних навчальних
закладах вищої освіти на вибір студентів. Навчальний посібник містить
інформацію про конституційні ідеї та концепції відомих науковців та
політичних діячів України, аналіз змісту конституційних нормативно-правових
актів, характеристику конституційних інститутів і конституційного процесу з
огляду на основні періоди формування вітчизняного конституціоналізму.
Актуальність вивчення історії українського конституціоналізму зумовлюється
тим, що отримані знання дадуть можливість краще зрозуміти закономірності та
особливості конституційного процесу в Україні у наш час.
УДК 340.15(477)(07)
ISBN 978-617-7669-59-2
© Козаченко А. І., 2020
© Астрая, 2020
3
Навчальний посібник опубліковано
з нагоди річниці створення
Полтавського юридичного інституту
Національного юридичного університету
імені Ярослава Мудрого
Передмова
Історія українського конституціоналізму є складовою частиною
Історії держави і права України. Початок процесу дослідження явищ,
пов’язаних з історією вітчизняного конституціоналізму, припадає на
20-ті роки ХХ ст., коли при Всеукраїнській Академії Наук УСРР розпочала діяльність Комісія по вивченню українського права, яку очолив академік М. П. Василенко. У складі комісії працювали
М. О. Максимейко, О. О. Малиновський, В. Л. Модзалевський,
Л. О. Окиншевич, М. Є. Слабченко. Проблеми історії конституційного будівництва Української РСР у радянський період досліджували
Б. М. Бабій, Ф. Г. Бурчак, А. Й. Рогожин, І. П. Сафронова,
М. М. Страхов, А. П. Таранов, М. В. Терлецький, С. Л. Фукс.
Грунтовне вивчення історії українського конституціоналізму розпочалося у пострадянський період. Але особливого значення такі дослідження набули на початку ХХІ ст., коли стала актуальною проблема проведення конституційної реформи, що мала за мету впровадження сучасної європейської моделі конституціоналізму. Останнім
