Сьогодні важко знайти професію, яка має таку незрозуміло подвійну сутність: з одного боку — законодавчо закріплені важелі для самоповаги та розуміння престижності бути нотаріусом (нотаріус виконує функції, делеговані йому державою; нотаріус має гарантії щодо збереження нотаріальної таємниці; дуже високі вимоги щодо кваліфікації нотаріуса та допуску до професії тощо), а з іншого — повна атрофованість почуття власної гідності більшості з тих, хто прийшов у професію, а звідси — неповага до себе (що автора, між іншим, турбує менш за все), до колег та до професії.Такий нотаріус може розповідати, який він «великий спеціаліст» в царині нотаріату. Може створити сайт. Може впоперек всієї вулиці (проспекту) розвісити вивіску. Може тішити себе ілюзіями (і навіть переконати себе у цьому!), що до нього ставляться з повагою. Але… Ні повагу, ні любов цим купити неможливо.
Объяснение:
