Охарактеризуйте особливості економічного розвитку західноукраїнських земель.

Особливості культури мовлення юриста
Чому необхідно говорити особливо про культуру мовлення юриста ?
По - перше , професія юриста вимагає не тільки високих моральних якостей та професійної майстерності , а й широкого загальної освіти .
Юрист виступає в різних комунікативних ролях: складає законопроекти , веде ділове листування , йому доводитися писати протоколи допиту і огляду місця події , різні постанови , обвинувальні висновки , позовні заяви , вироки і ухвали , договори та угоди .
Юристу доводитися стикатися з людьми найрізноманітніших професій і різного рівня культури . І в кожному випадку необхідно знаходити потрібний тон , слова , що аргументують і грамотно виражають думки. Від того , наскільки точно розуміють ці особи мова юриста , часом залежить зміст їх пояснень та свідчень. Порушення юристом мовних норм може викликати негативну реакцію з боку співрозмовників . На жаль , бувають випадки, коли через неточно заданого питання допитуваний просить уточнити або виправити некоректно поставлене запитання. Крім того , кожен юрист виступає і як оратор , як пропагандист правових знань , читаючи лекції ; прокурор і адвокат щодня вимовляють публічні промови в судових процесах , тому юристу необхідно володіти навичками публічної промови . Уміння говорити публічно , володіння мовою здавна вважається необхідним професійним якістю юриста . Говорити про культуру мовлення юриста треба й тому, що юридична мова специфічний. У ньому багато термінів, що мають особливе юридичне значення , наприклад : кодекс , контрабанда , алібі , мотиви злочину, та ін В якості термінів використовуються деякі розмовні слова , застарілі , не характерні для спільного вживання . Більшість багатозначних слів позначає особливі юридичні поняття . У мові права гаються словосполучення , не вживають за межами правової сфери спілкування , наприклад . Це найважчий і найцікавіший з усіх професійних мов.
Що входить в поняття культури мовлення юриста? З урахуванням завдань кримінального судочинства культуру писемного мовлення юриста можна визначити як використання в процесуальних актах мовних засобів офіційно - ділового стилю , які відповідають вимогам КПК України і адекватно відображають встановлювані в справі фактичні дані . В офіційно - діловому стилі використовується велика кількість готових , стандартних виразів - кліше. І ось тут постає проблема кліше та штампів у мові юриста: доречність і необхідність кліше при складанні документів і недоречність мовних штампів , які заподіюють шкоду. Культура мовлення юриста передбачає також знання норм усних публічних виступів. Ще Цицерон , відомий римський оратор і теоретик красномовства , зазначив , що " істинно красномовний той, хто звичайні предмети висловлює просто , великі - піднесено , а середні - з поміркованістю " . У промовах прокурора і адвоката на суді відображаються ті ж факти , що і в процесуальних документах у даній справі , тому судовий оратор нерідко використовує конструкції , доречні лише в письмовій офіційно - ділового мовлення . А публічна мова передбачає багатство словника , художню виразність ! Термін оратор позначає не тільки особа, яка виступає з промовою , а й людини, що володіє майстерністю публічної промови , її методикою . Мова повинна бути побудована так , щоб вона привертала увагу , найкращим чином сприяла переконання .

Гражданин-лицо, принадлежащее к постоянному населению данного государства, пользующееся его защитой и наделенное совокупностью прав и обязанностей.
У граждан Российской Федерации есть следующие права и свободы закрепленные Конституцией РФ:- свобода мысли и слова (ст.29), которую можно отнести как личным, так и к политическим правам и свободам;- право на информацию (ч.2 ст.24, ч.4 ст.29);- право на объединение (ст.30);- право на проведение публичных мероприятий (ст.31);- право на участие в управлении делами государства (ст.32);- право на обращения в государственные органы и органы местно­го самоуправления (ст.33).К личным правам и свободам Конституция Российской Федерации относит:- право на жизнь (ст.20) - первое фундаментальное право человека, без которого все остальные права теряют ценность;- право на достоинство личности (ст.21) - предполагает, что госу­дарство создает для человека такие условия жизни, которые бы не ума­ляли его достоинство;- право на свободу и личную неприкосновенность (ст.22);- право на неприкосновенность частной жизни, личную и семейную тайну, защиту своей чести и доброго имени (ст.23), под кото­рыми закон понимает переписку, телефонные переговоры, телеграфные и иные сообщения, сведения медицинского, интимного характера и другую информацию, касающуюся исключительно данного человека и которая может в случае разглашения нанести ему моральный ущерб. Сбор, хранение, использование и распространение информации о частной жизни лица без его согласия не допускаются (ст.24);- право на неприкосновенность жилища (ст.25);- право свободно определять и указывать свою национальную при­надлежность и пользоваться родным языком (ст.26);- право на свободу передвижения, выбора места пребывания и жительства (ст.27);- право на свободу совести (ст.28);- право на свободу мысли и слова (ст.29).
- право на свободу предпринимательской и иной не запрещенной законом экономической деятельности (ст.34);- право частной собственности (ч.1 ст.35) и ее наследования (ч.4 ст.35);- право свободного владения, пользования и распоряжения землей и другими природными ресурсами (ст.36);- право свободно распоряжаться своими к труду, выбирать род деятельности и профессию (ч.1 ст.37);Здесь стоит выделить права, связанные с гарантией нормального физиологического развития личности и разрешением индивидуальных и коллективных трудовых споров:- право на труд и на вознаграждение за труд (ч.3 ст.37);- право на отдых (ч.5 ст.37);- право создавать профессиональные союзы, иные общественные объединения для защиты социальных и экономических интересов (ст.13,30) и другие.