Правозахисна діяльність – це складне, багатоаспектне, соціально-правове явище, складовими частинами якої є діяльність як у межах державних органів, так і в межах громадських утворень чи індивідуальних громадян, або ж інститути на межі цих областей. Так, у юридичній літературі правозахисна діяльність розуміється як діяння (дія чи бездіяльність) правозахисних органів, яка спрямована на надання кожній людині і громадянину, їх об’єднанням та юридичним особам правової до щодо припинення порушень права,
притягнення винних до юридичної відповідальності, відновлення порушених, оспорюваних чи оскаржених прав і відшкодування спричинених порушенням права збитків.
В Україні діють інституції, мета яких спрямована на захист прав і свобод громадян – судова система, адвокатура, громадські правозахисні організації, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений Президента України з прав дитини тощо.
Об’єктом правозахисної діяльності виступають суспільні відносини, що відбуваються у процесі реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина, а саме – загальні конституційні правовідносини та відносні правовідносини, які виникають в ході реалізації суб’єктивних прав конкретними громадянами у відповідних ситуаціях
Система права и система законодательства должны рассматриваться как самостоятельные явления, хотя на первый взгляд соотносимы и взаимосвязаны. Они различаются между собой как содержание и форма.
Соотношение системы права и системы законодательства:
1) система права как его содержание – это внутренняя структура права, отвечающая характеру регулируемых им общественных отношений;
2) система законодательства – это внешняя форма права, показывающая строение его источников, которые находятся в отношениях взаимодействия и взаимосвязи друг с другом, образующих определенное единство, целостность, систему нормативно-правовых актов;
3) право, таким образом, не может работать вне законодательства, а законодательство в его широком понимании и является правом;
4) проводить анализ структуры системы права необходимо вместе с внешней формой права, которой является система законодательства, что позволит правильнее и полнее определить и различить два на первый взгляд одинаковых правовых явления.
Между системой права и системой законодательства можно выделить, таким образом, следующие различия:
1) норма права – это первичный элемент системы права. В то же время первичным элементом системы законодательства является нормативно-правовой акт;
2) система законодательства по своему объему материала обширнее системы права, так как включает в свое содержание положения, которые в собственном смысле не могут быть отнесены к праву;
3) деление права на отрасли и институты, в отличие от законодательства, базируется на предмете и методе правового регулирования;
4) структура системы права не совпадает с внутренней структурой системы законодательства;
5) система права имеет объективный характер. А система законодательства создается под большим влиянием субъективного взгляда законодателя.
