с задачами
Семья гражданина Семина состоит из четырёх человек, доход семьи за последние два календарных года составляет 600 тыс. руб., квартира размером 31 кв. м. общей площади не приватизирована и находится в г. Москве, машина оценена в 100 тыс. руб.
Во Является ли семья гражданина Семина малоимущей?
2) Изменится ли решение, если квартира была приватизирована на всех членов семьи?

4.Гражданка Евдокимова, имеющая 2-их детей и стоящая на учёте в качестве нуждающейся в улучшении жилищных условий, проживает в коммунальной квартире, одна из комнат которой постоянно находится на замке, уже второй год, как в этой комнате никто не проживает. Гражданка Евдокимова обратилась в префектуру с требованием о предоставлении ей указанной комнаты и получила отказ.
Во Каков порядок предоставления освободившихся жилых помещений в коммунальной квартире?
2) Каким образом можно разрешить эту проблему?

5.Супруги Сидоровнины, находясь в зарегистрированном браке, расстались. Гражданин Сидоровнин остается зарегистрированным по основному месту жительства в квартире, ранее предоставленной семье по договору социального найма, однако фактически не проживает, средства на содержание ребенка не дает и не выполняет обязательства по оплате найма жилого помещения и коммунальных услуг.
Во Каковы юридические основания для выселения гражданина из жилого помещения, предоставленного по договору социального найма?
2) Какие действия надо предпринять гражданке Сидоровниной, проживающей в квартире с несовершеннолетней дочерью, чтобы выселить супруга из данного жилого помещения?

6.В трехкомнатной квартире общей площадью 80 кв.м. по договору социального найма проживает семья из 5 человек: наниматель гражданин Турков (70 лет, перенес 2 инфаркта), супруга нанимателя (65 лет), сын нанимателя (40 лет), супруга сына нанимателя (40 лет), внук нанимателя (15 лет). Сын нанимателя в ближайшие 2-3 года собирается приобрести квартиру в собственность по договору купли-продажи.
Во Надо ли этой семье приватизировать квартиру?
Какой состав участников возможен при приватизации?

Трудовые споры - Данные споры это правовые разногласия, возникающие в процессе отношений между работником и работодателем, в том числе такие как, прием и увольнение, начисление, задержка и не выплата заработной платы, а также соблюдение условия труда, правил внутреннего распорядка и норм конфиденциальности

Трудовые споры по спорящим субъектам: индивидуальные и коллективные. Виды трудовых споров в зависимости от правоотношения. Разновидности трудового спора по характеру спора: споры об использовании норм из Трудового кодекса; споры об совершенствовании действующих условий труда или введении новых. Виды по предмету спора: спор об выплате денежной компенсации и возмещении убытков; спор о признании прав, которые были нарушены другим субъектом. В зависимости от варианта разрешения: споры искового или неискового характера.

Исходя из написанного, можно предположить и даже утвердить, что «нет» .

Юридична відповідальність грунтується на принципах:

1) законності - полягає в тому що юридична відповідальність настає: за наявності складу правопорушення; за фізичні діяння - дію чи бездіяльність (а не за думки, світогляд, особистісні властивості); за суспільно шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою70; за юридично заборонені діяння, тобто за діяння, що суперечать природі права і букві закону; за власні діяння правопорушника; відповідно до процесуальних норм; за рішенням компетентних органів, котрі визначені законом;

2) обгрунтованості - виражається: у встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння як об'єктивної істини; встановленні інших юридично значущих фактів, пов'язаних з висновками про факт правопорушення і суб'єкта правопорушення. Принцип "презумпції невинуватості" потребує, щоб вина особи, котра притягується до відповідальності, була доведена і визначена у правозастосовному акті;

3) доцільності - полягає у відповідності обраного засобу впливу на правопорушника меті юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права), що вимагає: індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від ваги правопорушення і властивостей правопорушника як особи, котра підлягає відповідальності; пом'якшення відповідальності і навіть відмовлення від застосування засобів відповідальності за наявності можливості досягти її цілей іншим шляхом;

4) невідворотності - полягає: в неминучості настання відповідальності правопорушника; оперативності застосування засобів відповідальності за вчинені правопорушення; ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників. Незнання закону не звільняє від відповідальності. Дія принципу невідворотності покарання не повинна порушувати іншого принципу відповідальності - презумпції невинуватості;

5) своєчасності - означає можливість залучення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення правопорушення. Для адміністративних і дисциплінарних проступків встановлений строк давності в кілька місяців, для кримінальних злочинів - від року до 10-15 років (залежно від ваги злочину та обставин справи). Закінчення терміну давності тягне за собою звільнення від юридичної відповідальності (згідно з адміністративним, кримінальним, трудовим законодавством);

6) справедливості - виявляється в такому: кримінальне покарання не встановлюється за проступки; при встановленні засобів покарання і стягнення не повинна принижуватися людська гідність; зворотної сили не має закон, що встановлює чи підсилює відповідальність, але не пом'якшує її (принцип відповідності покарання тяжкості вчиненого злочину); лише одне покарання встановлюється за одне правопорушення (принцип, що став аксіомою).