ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.
Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.
Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.
Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою до захисника.
Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла
Объяснение:
ронные и бумажные книги
Главная » Зарубежные писатели » Рэй Брэдбери
Рэй Брэдбери “Улыбка”
Стремление крушить и уничтожать прочно засело в человеке. Особенно, если дать ему волю. Особенно, если в было несладко и нужно во что бы то ни стало отомстить тому, что причиняло боль. В рассказе Рэя Бредбери «Улыбка» объектом для такого безумного мщения является цивилизация. Ненависть к ней у людей, живущих в две тысячи шестьдесят первом году, проявляется и в дикой радости, когда представилась возможность разбить последний автомобиль кувалдой (они даже бросали из-за этого жребий), и в безумном смехе, когда рвали и жгли книги на площади… Никто не видит доброго в цивилизации и не помнит её без войны. Люди присутствуют на своеобразном празднике безумия и ненависти – ко всему прекрасному, к культуре вообще. Внимание жителей города приковано к картине. Еще с пяти часов утра образовалась длинная очередь. За чем? Чтобы полюбоваться на произведение искусства? Отнюдь нет! Чтобы… плюнуть в неё! В очередь стал маленький мальчик по имени Том. Он единственный, кто видит в картине хорошее: «Говорят, она улыбается…», «Говорят, она сделана из краски и холста».
Кто-то в толпе выразил мнение, что найдется человек, у которого душа лежит к красивому… Подошла очередь Тома. Он колебался. Не было желания плевать и осквернять картину (как мальчик узнал позже, её звали «Мона Лиза»). И вдруг верховой объявил, что каждый желающий может поучаствовать в уничтожении холста. Толпа ринулась на картину с диким воем, увлекая за собою и мальчика. Еще немного – и кусок холста оказался у Тома в руках. Он видел неиствовавших безумцев, пинающих и разрывающих картину в мелкие клочья.
Мальчик бежал через весь город, пока снова не очутился дома. Здесь все то же: недовольство отца, брата, которому пришлось одному работать на огороде, матери. Серая обыденность. Но Том держит настоящую драгоценность. Это улыбка, лежащая на его ладони и согревающая своей добротой и лаской. И это – надежда, что все еще может измениться к лучшему.
Знакомы ли вы с произведением Рэя Брэдбери “Смерть дело одинокое”, написанном в стиле крутого детектива, и заставляющего читателя задуматься о бренности бытия и драгоценности жизни?
В нашей новой статье мы расскажем вам о взаимосвязи казалось-бы мелочных событий и о необратимости последствий описанных в сюжете рассказа Рэя Брэдбери “И грянул гром”.
Оригинальность сюжета
Почему именно такой, на первый взгляд, непонятный сюжет придумал Рэй Брэдбери для своего рассказа? ответить на этот во несложно, если вдуматься в смысл произведения и хотя бы немного быть знакомым с особенностями натуры писателя, который усматривал вред в техническом прогрессе. Брэдбери ясно видел, как люди, окружая себя новинками техники, забывают о доброте, любви и уже не могут общаться с природой, удивляться мелочам. Мальчик Том – это образ невинного и неиспорченного ребенка с душой, созданный писателем для надежды, что еще не все потеряно. Даже для города, зараженного радиацией, изрытого воронками бомб, с разрушенными домами. Даже для тех, которые считают, что война начнется снова (не успеешь и глазом моргнуть). Потому что есть на свете маленький человечек искренне радоваться улыбке. Который, несмотря на воздействие политических, социальных или идеологических причин, сумел сохранить доброе и светлое в своей душе, оставшись чутким к прекрасному.
Моральная сторона
В рассказе Брэдбери «Улыбка» Том испытал потрясение при встрече с произведением искусства, и это потрясение вызывает у него хорошие чувства, а не ненависть, которой были заражены все окружающие.
А теперь немного о том, как читатели отзываются о самом рассказе «Улыбка». То, что он светлый и хороший, ясно видно из цитат: «…Это лучший рассказ за историю фантастики», «Хочу продолжения», «Пронести частичку светлого, не растрачиваясь на отчаяние, гнев и зависть – вот ценности, о которых человек должен помнить все время», «Читайте, читайте, читайте и еще раз читайте!», «Такой короткий рассказ, а так сильно задел», «Хотелось, чтобы в этом не было предсказания И если люди понимают рассказ талантливого писателя так правильно, извлекая для себя полезное и важное, значит автор добился намеченной цели.
