Кто может отменить закон законодательного органа субъекта РФ? Может ли это сделать Президент?

1.Справедливость по мнению, автора заключается в том, чтобы не нарушать законы государства, в котором состоишь гражданином.Автор считает, что именно так человек будет извлекать для себя больше справедливости,если в присутствии свидетелей будет соблюдать законы,то наедине будет следовать исключительно законам природы.
2. Антифонт сравнивает "природу" и "право" (закон) т.е в его понимании природа-это главная истина, а право(закон)-это мнение, оно всегда противоположно другому.
3.По мнению, Антифонта отличие права от закона является,то что веление права и природы противоположны, источником всех бед являются законы,которые которые заставляют,принуждают людей поступать вопреки своей природе.Предписания законов произвольны, а веление природы просто необходимо.
4. Антифонт делает вывод,что человек не должен быть двуличным,делая вид что он "слепо" следует законам общества и государства,он призывает следовать природе,которую в отличие от человека обмануть нельзя, она (природа) чиста, правдива. Можно привести цитату из текста, в подтверждение моих слов: "Человек будет извлекать для себя наибольше пользы из применения справедливости, если он в присутствии свидетелей станет соблюдать законы, высоко их чтя, оставаясь же наедине, без свидетелей, [будет следовать] законам природы."

Відповідь:

Для того, щоб сказати, яке рішення прийме суд, потрібно знати зміст позову. З яким питанням звернулася гр. Симоненка до суду: визнання заповіту нікчемним, визнання заповіту недійсним повністю чи в частині, визнання права власності на спадкове майно повністю чи в його частині? Якщо дружина звернулася до суду з питанням визнання заповіту недійсним, гр. Симоненко не був визнаним за життя недієздатним чи обмежено дієздатним, розумів і усвідомлював значення своїх дій, то, вважаю, що суд повинен їй відмовити у задоволенні позову. Згідно вимог ст. 1234 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, а згідно вимог ст.1235 цього ж кодексу заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Тому гр. Симоненко мав право залишити своє майно по заповіті у спадщину будь-кому.

Якщо прийняти за умову, що дійсність заповіту ніхто не оспорював, то не зрозуміло чому гр. Симоненко звернулася до суду, замість того, щоб звернутися до нотаріуса. Однак, при видачі свідоцтва про право на спадщину, потрібно буде з"ясувати чи не є це майно спільним майном подружжя. У такому випадку дружина матиме право  на виділ їй 1/2 частки майна, інша 1/2 частка майна буде спадкуватися за заповітом після смерті гр. Симоненка спадкоємцем за заповітом. Але при цьому згідно вимог ст. 1241 ЦК України неповнолітня донька (17 років) та непрацездатна за віком мати (75 р.) мають право на отримання обов"язкової частки у спадщині. "Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка)". Якщо б гр. Симоненко не залишав заповту, то після його смерті мали б право спадкувати його: 1)дружина,  2)син, 3) дочка, 4) мати всі в рівних частка - тобто по 1/4 кожна (виходячи із змісту ст.1261,  1267 ЦК України). Отже, розмір обов"язкової частки у дочки і матері спадкдавця становить 1/8 для кожної ( не менше половини від розміру частки, яку б вони успадкували за законом -тобто, якби не було б заповіту).

Пояснення: