1. Дайте классификацию нормы права. 2. Выделите структурные элементы нормы права и дайте их классификацию.3. Охарактеризуйте соотношение нормы права и статьи нормативного правового акта.

4. Охарактеризуйте изложения нормы права.

Задание 1.

Статья 6 Семейного кодекса Российской Федерации:

«Если международным договором Российской Федерации установлены иные правила, чем те, которые предусмотрены семейным законодательством, применяются правила международного договора».

Задание 2.

Часть 3 статьи 24 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации:

Прекращение уголовного дела влечет за собой одновременно прекращение уголовного преследования.

Задание 3.

Статья 352 Уголовного кодекса Российской Федерации:

«Нарушение правил вождения или эксплуатации военных кораблей, повлекшее по неосторожности смерть человека либо иные тяжкие последствия, -

наказывается лишением свободы на срок до семи лет».

Задание 4.

Часть 1 статьи 221 Уголовного кодекса Российской Федерации:

«Хищение либо вымогательство ядерных материалов или радиоактивных веществ –

наказывается штрафом в размере от ста тысяч до пятисот тысяч рублей, либо принудительными работами на срок до пяти лет, либо лишением свободы на тот же срок».

Задание 5.

Ст. 239 Трудового кодекса Российской Федерации:

«Материальная ответственность работника исключается в случаях возникновения ущерба вследствие непреодолимой силы, нормального хозяйственного риска, крайней необходимости или необходимой обороны либо неисполнения работодателем обязанности по обеспечению надлежащих условий для хранения имущества, вверенного работнику».

 Под социальными нормами обычно понимают установленные в обществе правила, образцы, эталоны поведения людей, регулирующие общественную жизнь. Выделяют следующие виды социальных норм:
    
     1) нормы морали, т. е. такие нормы, в которых выражаются представления людей о хорошем и плохом, о добре и зле, о справедливости и несправедливости, реализация которых обеспечивается внутренним убеждением людей либо силой общественного мнения;
    
     2) нормы традиций и обычаев. Обычаем называют исторически сложившееся правило поведения, вошедшее в привычку в результате его многократного повторения. Реализация этого вида норм обеспечивается силой привычки людей;
    
     3) религиозные нормы, к которым относят правила поведения, содержащиеся в текстах священных книг либо установленные религиозными организациями (церковью). Люди исполняют эти правила, руководствуясь своей верой либо под угрозой быть наказанными (Богом или церковью);
    
     4) политические нормы. — нормы, устанавливаемые различными политическими организациями. Эти правила поведения прежде всего должны соблюдать члены данных организаций. Реализация таких норм обеспечивается внутренними убеждениями людей, входящих в эти организации, либо страхом быть исключенными из них;
    
     5) правовые нормы — формально определенные правила поведения, установленные либо санкционированные государством, реализация которых обеспечивается его авторитетом или принудительной силой.
    
     Социальные нормы определяют границы допустимого поведения людей применительно к конкретным условиям их жизнедеятельности. Как уже было указано выше, соблюдение данных норм обычно обеспечивается внутренними убеждениями людей либо путем применения к ним социальных поощрений и социальных наказаний в виде так называемых социальных санкций. Под социальной санкцией обычно понимается реакция общества или социальной группы на поведение индивида в общественно значимой ситуации. По своему содержанию санкции могут быть позитивными (поощрительными) и негативными (наказывающими).
    
     В реальности поведение людей в обществе далеко не всегда соответствует установленным социальным нормам и даже, напротив, происходит их нарушение. В таком случае говорят об отклоняющемся поведении субъекта. Отклоняющимся (девиантным) принято называть такое поведение, которое не соответствует требованиям принятых в обществе социальных норм. Иногда подобные отклонения могут иметь позитивный характер и приводить к положительным последствиям. Но в большинстве случаев об отклоняющемся поведении говорят как о негативном социальном явлении, наносящем вред обществу. Наиболее серьезными проявлениями такого поведения являются преступность, наркомания и алкоголизм.
    
     Под алкоголизмом и наркоманией понимается вид хронического заболевания, которое развивается в результате систематического употребления человеком спиртных напитков или наркотиков.
    
     Преступлением называется общественно опасное виновное деяние, предусмотренное в Особенной части Уголовного кодекса. Совокупность преступлений в социологии имеет особое название — делинквент-ное поведение.

Протягом всієї історії цивілізації мислителі різних країн замислювалися над проблемами політики, намагалися відповісти на одне з" вічних" питань – яким має бути найкращий державний устрій. Їх ідеї, політичні теорії прямо чи опосередковано впливали на політичні процеси.

В VI – V ст. до н. е. в античній Греції і на Стародавньому Сході вперше була зроблена спроба створити систему політичних ідей, теорій. Політична думка розвивалась як форма теоретичного узагальнення інтенсивного політичного життя, що було характерним для цих суспільств.

Великий давньогрецький філософ Платон (427 – 347 рр. до н. е.) в своїх діалогах ("Держава", "Політик", "Закони") створив цікаву версію походження держави , сформулював уявлення про ідеальну державу, дав характеристику реальних типів державного устрою: тімократії (влади честолюбивих) , олігархії (влади не багатьох) , демократії (влади народу) , тиранії (незаконна влада однієї людини, заснована на насильстві).

Найкращий державний устрій – держава розуму, в якій поєднано все найкраще від олігархії і демократії, на чолі якого стоїть еліта, аристократія, філософи.

Учень і критик Платона Аристотель (384 – 322 рр. до н. е.) звертається до дослідження проблем політики в таких працях, як" Політика", " Афінська політія", " Етика". Він розділяє форми державного устрою на правильні (монархію, аристократію, політію) – тут влада здійснюється в ім’я загального блага) і неправильні (тиранію, олігархію, демократію, де механізм влади підкоряється інтересам тих, хто володарює). Кращим типом ідеального державного устрою вважав політію, де владарюють середні верстви населення. Таким чином, від Аристотеля простежується ідея, яка існує в сучасному суспільстві у вигляді теорії"

Відхід від теологічної інтерпретації політики відбувається в епоху Відродження. Нікколо Макіавеллі (1469 – 1527 рр.) утворив принцип реалістичного бачення політики. В політичних трактатах" Государ" ," Роздуми на першу декаду Тита Лівія" він сформулював основні положення своєї політичної концепції, які побудовані на історичному досвіді італійських держав і адресовані правителям того часу.

Створити сильну державу можливо за до деального монарха, причому для досягнення політичних цілей він може використовувати всі засоби, не рахуючись з вимогами моралі. Важливе значення має введення ним у політичну науку загального поняття "держава" (stato) як загального політичного стану суспільства. За умов національного об’єднання країни, відкинувши закон і принципи моралі, тільки авторитарна диктатура може виконати революційну функцію, за нормами умов найліпшим є республіканський державний лад, бо він найбільшою мірою забезпечує розквіт свободи, рівності усіх членів суспільства.

Макіавеллі увійшов в історію як засновник макіавеллізму – політичної ідеології, яка нехтує нормами моралі для досягнення влади. "Мета виправдовує засоби" – став провідним імперативом екстраординарної політики.

Новий час в Європі – епоха буржуазних революцій. Активно обговорюється питання про природу державної влади, визначаються різні напрямки політичної думки: помірно-реформаторський (Т. Гоббс та його послідовники) , ліберально-демократичний (Д. Локк та його послідовники) , радикально-демократичний (Ж. -Ж. Руссо та ін.) , консервативний.

Англійський політичний мислитель Томас Гоббс (1588 – 1679 рр.) у книзі "Левіафан" обґрунтовує необхідність створення абсолютистської держави як інструмента подавлення природного егоїзму людей.

Держава володіє абсолютною владою, піддані зобов’язані безумовно підкорятися їй, свідомо виконувати закони. Суверен не обмежений в своїх діях волею підданих, він знаходиться поза рамок суспільного договору, не підлягає суду, стоїть вище законів. Смисл концепції Гоббса полягає у теоретичній розробці сценарію авторитарної модернізації, яка передбачає жорстоке обмеження політичної свободи при гарантуванні свободи економічної. Це, на думку Гоббса, до стримати зіткнення політичних інтересів різних груп і створити сприятливі умови для економічного зростання.

Інша позиція представлена в роботі англійського філософа Джона Локка (1632 – 1704 рр.) "Два трактати про державне правління". Він вважав, що держава не повинна мати абсолютної влади, бо не особа створена для держави, а держава – для особи. Запропонував засоби обмеження державної влади: не допускати абсолютизації влади , виробити конституцію, розділити владу на три незалежних інститути – законодавчу,виконавчу, федеративну. Верховенство влади належить народові. Ідеї Локка заклали концептуальні підвалини ліберальної парадигми політичної думки нових часів. Уперше так виразно пролунала теза про те, що "соціального миру" можна і треба досягти за рахунок не тоталітаризації державної влади, а її внутрішньої диференціації та самообмеження.