Відповідь:
Розглянемо ситауцію з юридичної точки зору.
Науменко, судячи з усього, перед смертю залишив заповіт в користь чоловіка, який прийшов по консультацію (наприклад, Петренка). При цьому, Науменко у заповіті вказав, що покладає на спадкоємця обов"язок надати право користування спадковим житловим будинком своїй тітці. Така можливість передбачена вимогами ст. 1238 Цивільного кодексу України. Право користування майном в даному випадку є предметом заповідального відказу. Проживання у будинку відказоодержувача (тітки Науменка) не є підставою для обмеження у праві розпорядження майном. Тобто, спадкоємець (Петренко) має право продати житловий будинок.
У якому випадку припиняється право користування чужим майном (сервітут) ? Згідно вимог ст.406 Цивільного кодексу України сервітут припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; 2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
В даному випадку або потрібно шукати покупця, який погодиться купити будинок з проживаючою жінкою у будинку. Або чекати на припинення дії цього сервітуту, а це можливо у випадку смерті тітки Науменка, або її добровільної відмови від сервітуту, або невикористання тіткою Науменка сервітуту протягом трьох років підряд, або якщо будинок купить тітка Науменка.
Пояснення:
Шлю́бний договір — угода між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.
Шлюбний договір укладається за бажанням сторін як до реєстрації шлюбу та і в будь-який час після його реєстрації подружжям. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.Шлюбний договір може включати низку різних питань, але в основному передбачає визначення майнових прав подружжя в разі розірвання шлюбу. Шлюбний договір не може регулювати особисті (немайнові) відносини подружжя, а також особисті (немайнові) відносини між ними та дітьми.
У шлюбному договорі передбачаються майнові права та обов'язки подружжя, зокрема питання, пов'язані з правом власності на рухоме та нерухоме майно, яке придбано до шлюбу, так і під час шлюбу, на майно, отримане в дар чи успадковане одним із подружжя, питання, що пов'язані із утриманням подружжя, а також майнові права та обов'язки подружжя як батьків та інші.
Подружжя окремо визначає правовий режим подружнього майна[pl] — яке майно придбане в шлюбі буде спільним, а яке роздільним.
У шлюбному договорі можуть вирішуватись питання про порядок погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна. Подружжя може також передбачити в контракті питання стягнення аліментів, чи відмови від аліментів.
